Полкова церква св. Петра і Павла

Сергій Єсюнін

Полкова церква 46-го Дніпровського полку, фото 2008 р.

Полкова церква 46-го піхотного Дніпровського полку, 1897-1898 рр. Вул. І. Франка.

На кам’яному фундаменті, цегляна, у плані видовжена. Зведена 1897-1898 рр. у відкритій червоній цеглі в архітектурних формах нововізантійського стилю. Над входом триярусна дзвіниця (збудована у 1996 р. замість втраченої), Віконні прорізи аркові, окреслені архівольтами. Незначний архітектурний декор виконаний за допомогою цегляного мурування.

У 1897 р. на північній околиці тодішнього Проскурова, за залізницею, поблизу міських казарм було розпочато будівництво полкового храму 46-го піхотного Дніпровського полку.

Його «похідна» полкова церква Св. Апостолів Петра та Павла вела свою історію від 1775 р., вона супроводжувала полк під час наполеонівської війни 1812 р., російсько-турецьких війн 1828-1829 та 1877-1878 рр. та оборони Севастополя 1854-1855 рр.

Проект храму розробив відомий в імперії інженер та архітектор К. Прусак. Будівництво провели у два етапи. На першому – побудували основне приміщення храму, яке було завершене та освячене у 1898 р. Обійшлося воно у 18 тис. руб., причому церковних сум витратили лише 1307 руб. 89 коп., а всі решта – благодійні пожертви, які були зібрані завдяки зусиллям начальника штабу дивізії К. Юргенса, командира полку О. Бойковського та полкового священика П. Образцова. Кошти здали всі чини полку та деякі цивільні проскурівчани. На другому етапі – у 1906 р. казенним коштом (10 тис. руб.) добудували дзвіницю. Храм вміщував 600 чоловік, мав чудовий внутрішній розпис, який виконали три солдати – колишні художники, а також гарного живопису одноярусний іконостас.

Полкова церква діяла до кінця 1920 р. В радянські часи храм перебував на території військових частин (спочатку 1-ї Запорізької кавалерійської дивізії Червоного козацтва, згодом 17-ї гвардійської мотострілецької Єнакієвсько- Дунайської Червонопрапорної ордена Суворова дивізії) та використовувався для господарських потреб. Богослужіння у храмі відновлено у 1995 р. Добудовано дзвіницю, впорядковано прилеглу територію, а саму церкву освячено на честь Святого Георгія.

Нині Свято-Георгіївський храм перебуває у відомстві Української православної церкви.

Джерела та література:

1. Держархів Вінницької обл., ф.230, оп.1, спр.49

2. Держархів Хмельницької обл., ф.117, оп.1, спр.39 3. Єсюнін С.М. Спорудження типових полкових храмів у районі дислокування 12-го армійського корпусу наприкінці ХІХ – на поч. ХХ ст. // Історія релігій в Україні. Науковий щорічник 2010. Книга І. – Львів, 2010. – С.357-365.

4. Известия общества гражданских инженеров / Под ред. П.М.Макарова. – Вып. 2. – СПб.,1895. – 78 с.

5. Цитович Г. Храмы армии и флота. Историко-статистическое описание. – Пятигорск, 1913. – 354 с.

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. Хмельницька область. . – Хмельницький: 2019 р., с. 123 – 124.