Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не дозволиш нікому плямити слави, ні честі твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

1974 р. Чортківська округа

Статистичні відомості про село Винятинці. Загальна поверхня 1852 га, (в тому числі 942 двірської посілости), з того 1247 орного поля. Число домів: 1921 р. – 383, 1931 – 410. Число населення: 1900 р. – 2113, 1910 – 1932, 1921 – 1632, 1931 – 1917. За австр. статистикою 1900 р. в громаді 1890 гр. кат., 103 р. кат., 19 мойс.; у дворі 28 гр. кат., 11 р. кат., 62 мойс. Мова: в громаді 1876 укр., 136 поль.; в дворі 23 укр., 78 поль. Пошта – Новосілка-Костюкова (4 км), залізн. станція Заліщики (20 км).

Школа за Австрії і за Польщі 2-клясна утраквістична.

Церква мурована з 1826.

Село Винятинці положене над потоком, що перепливає Новосілку-Костюкову, а на австрійських мапах зазначений назвою «Хрумова». В околиці села є недосліджені печери, а на межі з Новосілкою руїни старого замку. На двох цвинтарях були старі могилки, гробниці й хрести з кириличними написами, здебільшого на могилках священиків. З новіших – гробниця о.Дмитра Лойванюка, що найдовше був парохом села. Побіч неї могила його дяка Петра Карася, дяковчителя, що провадив теж і дяківську школу. Село завдячувало йому, що в нім майже зникла неграмотність.

У Винятинцях крім селян жила й шляхта, а був окремий кут, вулиця Перемитівка, де жили латинники. Між селянськими прізвищами були Козаки, Козачки, і Козачковські.

В селі були ремісники: ткачі, кушнірі, шевці, вишивальниці. Були окремі спеціалісти до виробу сукна, майстри до будування хат, пошивання дахів, копання криниць. Поширене було виробництво з дерева: саней, возів, ярем, меблів, ложок тощо, бо деревного матеріалу було доволі з сусідніх лісів. Траплялось, що в одній хаті виробляли все потрібне до господарства. На диво, не було ремісників і майстрів із металу. Щоб підкувати коня, люди йшли на друге чи третє село. Цю недостачу підглянув Володимир Комарницькнй і вже замолоду звернувся на науку до вищої ремісничої школи в Чернівцях, а по закінченні науки та фахових курсів заснував 1892 р. у селі великий деревнометальний верстат. В 1900 р. виїхав до Америки, щоб заробити гроші на куплення відповідного грунту, а, вернувшись 1909 р., провадив далі свої верстати, аж поки по першій війні Польща надала дозвіл провадження такого верстату полякові. Володимир Комарницькнй дав середню, частинно й вищу освіту своїм синам і дочкам. Дві дочки учителювали: Зиновія (зам. Яновська) і Марія (зам. Гаврилюк, закінчила гімназію і Вищий Учит. Курс у Варшаві).

Джерело: Чортківська округа. – Нью-Йорк: 1974 р. – Український архів, т. 26.