Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш ворогів твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

2010 р. Головна проблема зараз – ребальзамація тіла Миколи Пирогова

Дата: 05.11.2010

25 листопада виповнюється 200 років з дня народження видатного вченого, хірурга, анатома, творця воєнно-польової хірургії, засновника Товариства Червоного Хреста, педагога та громадського діяча Миколи Івановича Пирогова. Про свято та будні Національного музею-садиби М. І. Пирогова кореспондентові УКРІНФОРМу розповів генеральний директор музею Петро Гунько.

– Петре Марковичу, Які ще заходи заплановані з нагоди 200-річчя з дня народження Миколи Пирогова?

– Активно та інтенсивно проходила підготовка до проведення ІV Міжнародного конгресу “Пироговські читання” у Вінниці. Ця науково-практична конференція, що відбулась на базі Вінницького національного медичного університету ім. М. І. Пирогова, пройшла на високому рівні. До Вінниці з’їхались науковці – хірурги, анатоми, гістологи, ембріологи та топографоанатоми з понад 20 країн світу. Широко була представлена Європа, Росія, країни Прибалтики.

Ми вже провели попередню підготовку до святкування – намітили ряд заходів. Зокрема, покладання квітів до пам’ятників Миколі Пирогову у Вінниці: по вулиці Пирогова, у нас на території музею, на території обласної клінічної лікарні його імені та медичного університету. І плануємо у церкві біля склепу провести богослужіння. Це заплановано на 25 листопада. Водночас мене запросили до Санкт-Петербургу до медичної академії імені Кірова, де є оригінальний музей Пирогова на кафедрі хірургії. Там також пройдуть святкування 25-27 листопада.

– Чому саме до Санкт-Петербургу?

– Ми були організовані у вересні 1947 року, як музей, відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР і, відтак, по 1956 рік були філіалом Центрального військового медичного музею у Санкт-Петербурзі. В подальшому, Рада Міністрів України надала статус музею садибі Миколи Пирогова, який підпорядкували Міністерству охорони здоров’я. Тоді ми відчули до себе увагу з боку держави, адже музей став національним надбанням – унікальним і колоритним.

Це не випадково, адже тут впродовж останніх двадцяти років (1861-1881) працював Микола Пирогов. До складу музею входить будинок, де жив лікар і де розміщена експозиція про його життя та діяльність – тут 10 кімнат. Але у нас набагато більше експонатів, кількість яких вимірюється мільйонами і не все виставлено, бо не вистачає облаштованих приміщень.

На території знаходиться музей-аптека з інтер’єрами приймальні та операційної М. І. Пирогова та з восковими фігурами. Меморіальний парк, де збереглись дерева, посаджені Пироговим. І, врешті, церква-некрополь, де покоїться набальзамоване тіло видатного вченого. Все це розміщується на території понад 20 гектарів та потребує догляду.

– Скільки років зберігається набальзамоване тіло вченого?

– У наступному році виповнюється 130 років великому науковому експерименту по зберіганню набальзамованого тіла Пирогова. Адже лише у 1944 році до Вінниці приїхали вчені та було прийнято рішення про ребальзамацію. До того часу тіло знаходилось у некрополі 66 років. Бальзамуванням займалась лабораторія Леніна, яка по сьогодні обслуговує нас і кожні п’ять років проводить ребальзамацію.

До речі, українські вчені у розробці методик бальзамування брали найактивнішу участь. Зокрема, наш земляк, подолянин, великий вчений біохімік Борис Збарський, який народився у Кам’янець-Подільському, – автор “бальзамічної рідини”, якою оброблено тіло Леніна. Досвід бальзамування Пирогова також було запроваджено і у Мавзолеї Леніна. Відтак, це справжній науковий експеримент.

– Яка головна ваша проблема на сьогодні?

– Ребальзамація тіла, яку слід провести вже наступного року. Я дуже сподіваюсь на патріотизм нашого Уряду. Можливо доведеться звернутись і до вінницької небайдужої інтелігенції – вчителів, лікарів і зібрати “по нитці” 200 тисяч гривень.

– Звідки така сума?

– Це кошторис лабораторії Леніна, працівники якої їздять по всьому світу і проводять ребальзамацію. Вони мені прислали калькуляцію з розрахунками, де все розписано що і скільки коштує.

– А яке річне фінансування з бюджету для музею?

– У нас фактично фінансується лише заробітна плата. Річ у тім, що нам дозволили “заробляти” кошти на проведенні платних екскурсій. Вартість екскурсії по трьох “точках” 30 гривень. І можемо на рік гіпотетично заробити до півмільйона гривень. Але із цих коштів майже 400 тисяч ми маємо віддати за охорону та комунальні послуги. Отже, замість того, щоб ми на ці кошти розвивалися – можливо і благоустрій території зробити і розширити експозицію – вимушені платити шалені гроші за “комуналку”.

Такий музей, як у нас – єдиний у світі, ми увійшли у 7 чудес області і, думаю, з боку держави доцільно використовувати наш потенціал, як туристичного об’єкту, а для цього слід вкласти кошти в розвиток. На такому музеї, як наш, держава може заробити не лише авторитет, а й прибуток.

Наталія Журбенко