Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину,
якщо цього вимагатиме добро справи

Богдан Хмельницький

?

2009 р. До церкви замурували вхід

Наталія Бондар

Дата: 15.07.2009

Понад місяць триває боротьба між Київським та Московським патріархатами за руїни Миколаївської церкви в селі Веприк Гадяцького району Полтавської області. Храм звели 1800 року. Не правиться в ньому з 1930-х. Голова сільради Олексій Ковальов знайшов спонсорів для відбудови церкви. Ті поставили умову, що вона належатиме Київському патріархату. Представники Московського заявили претензії на храм.

Понад місяць священик Московського патріархату Григорій Голий із Комсомольська служив біля церкви. Прихильники Київського проводили служби всередині.

– 2 липня був у Гадячі,- розповідає Олексій Ковальов. – Телефонують будівельники, кажуть, що захоплюють церкву, не дають працювати. У захопленні брали участь четверо вепричан, решта приїхали з Комсомольська і навіть із Києва були. Чоловік 200 приїхали мікроавтобусами близько 12.00 у п’ятницю. Я з дільничним став на дверях, так нас просто відштовхнули. Отець Григорій перекусив великими ножицями замок і вони зайшли до церкви. Після служби будівельники повісили свого замка, отець Григорій – свого.

У суботу біля храму багатолюдно – віруючі, наряд міліції, прихильники обох конфесій, журналісти. Біля входу до будівлі лежать понівечені замки.

– У нас там бензопили, перфоратори, будівельне приладдя, а вони замка вішають, – обурюється будівельник.

Люди розділилися на два табори. Правоохоронці сидять на колоді поряд зі входом до храму. Неподалік стоїть міліцейська машина для перевезення затриманих.

– Цей храм споконвічно належав нашій єпархії, – каже під час проповіді благочинний Гадяцького району Української православної церкви Московського патріархату протоієрей Ігор Цебенко. – Маємо документи. Відбудова церкви – благородне діло. Але спонсори не повинні відокремлювати людей від духовенства.

Біля храму в оточенні людей член виконкому сільради Василь Летик обурено розповідає, що виконком не мав права передавати церкву Київському патріархату.

– Хай собі окремо будують храм. Батько багато писав, щоб церкву восстановили. Я казала і кажу, люди повинні молитися, не треба зводити людей на лоби, – каже Валентина Білоцерківець, донька місцевого краєзнавця Олексія Кривка.

Зчинилася гучна перепалка з розмахуванням рук між чоловіками і дружиною отця Григорія. На крики підходить сільський голова:

– Та ти закрий рота, і вообще ти вонюча тварь, – кричить матушка в розпалі лайки Олексієві Ковальову. Той у відповідь каже, що буде молитися за неї, і перехрещує її.

Наприкінці служби приїздить Володимир Рябоконь з обласної міліції. Радить сторонам конфлікту звернуся до суду. Закликає патріархати утриматися від служінь у храмі, доки він в аварійному стані. Віряни з вигуками залишають подвір’я церкви.

Увечері вхід до церкви будівельники заклали цеглою, внутрішні роботи призупинили. Наступного ранку біля будівлі виставили охорону – міліціонерів і членів об’єднання ”Свобода” з Полтави. Прихильники Московського патріархату цього дня до храму не підходили. У понеділок служба проходила поряд із будівлею. Замуровані двері не чіпали.

Джерело: “Газета.ua”