Будинок з історією
Петро Рак
Розмір зображення: 675:506 піксел
Будинок, в якому народився Лацанич І.В. (іст.). Вул. Загородня, 37, на червоній лінії житлової забудови з відступом від вулиці, у дворі.
Споруджений у 1930-х рр., півквадратної форми, один з кутів якої заокруглений. Будинок має веранду, коридор, три кімнати, кухню, комору. Одноповерховий, цегляний, тинькований, дах покритий етернітом. Меморіальної таблиці немає.
Лацанич Ігор Васильович (11.07.1935, с. Великий Березний, Закарпатська обл. – 17.07.2003, м. Львів, Львівська обл.) – український музикознавець, оперний диригент, педагог, доцент, народний артист УРСР, народний артист республіки Татарстан.
Народився в сім’ї вчителів. У 1952-56 – закінчив Ужгородське музичне училище, а 1956-61 – факультет симфонічного диригування Львіської державної консерваторії ім. М. Лисенка. З 1958 працював диригентом Львіського театру опери та балету. 1968- 70 – проходив стажування в Ленінградському академічному театрі опери та балету ім. Кірова (Маріїнського).
1970-75 – працював головним диригентом Донецького театру опери і балету. Певний час диригував операми «Пікова дама», «Євгеній Онєгін» та ін. у Празькому національному театрі, де отримав урядову відзнаку особисто від президента країни Л.Свободи. 1975-95 – художній керівник і головний диригент Львівського театру опери і балету ім. І.Франка, за сумісництвом завідував кафедрою оперної підготовки Львівської консерваторії ім. М.Лисенка. За творчі здобутки І.Лацаничу було присвоєно звання «Народний артист України».
Під керівництвом І.Лацанича Львівський театр вийшов на світову сцену, зокрема у Польщі, Чехословаччині, Німеччині, Англії, Канаді, Кубі, Російської Федеративної Республіки, СНД та ін. За запрошенням президента Татарстану Шаймієва у 1995-2001 став головним диригентом Татарського академічного театру опери і балету ім. М. Джаліля, де на сцені Казанського театру з успіхом пройшли «Борис Годунов», «Пікова дама», «Князь Ігор», «Царева наречена», «Травіата», «Тоска», «Богема», «Ріголетто», «Летючий голландець», «Севільський цирульник», колектив гастролював у Голландії, Данії, Португалії, Бельгії, Німеччині, Франції, Ірландії.
В репертуарі творчої діяльності І. Лацанича були практично всі оперні та балетні твори світової та вітчизняної класики. Науковою спадщиною його багаторічної педагогічної роботи є праці: «Роль хору в драматургії опери», «Камерна опера. Історія виникнення й розвиток жанру», «Виховання оперного співака в консерваторії», «Значення вокального ансамблю в опері». В останній рік життя І. Лацанич отримав запрошення від фундаторів «Книги рекордів Гіннеса», як найбільш ерудована людина у світі оперних диригентів, яка знала напам’ять більше 150 опер. Помер у м. Львові, де й похований на Личаківському кладовищі.
Джерела і література
Рак П. З когорти славетних. Життя віддане мистецтву. – Календар «Просвіти» на 2005 рік.; Поп Иван. Лацанич Игорь. Энциклопедия Подкарпатской Руси. – Ужгород, 2006. – С. 233; Герзанич Василь. Артист і в Амстердамі артист // Орбіта. – 1995. – 9 вересня; Теличко В. Йому аплодувала Європа // Закарпатська правда. – 2005. –9-15 липня; Шелепець В. Йому аплодували в Страсбурзі і Празі // Закарпатська Правда. – 2005. – 12 липня.
Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 180 – 182.