2017 р. Звід пам’яток України
Василь Слободян, Єва Григора
Церква св. архангела Михаїла, 18 ст. (архіт.). Вул. А. Волошина, 20. У зеленому масиві на пагорбі в оточенні старих лип.
Збудована між 1775 та 1799-ми рр. за проектом будівельної канцелярії австрійського уряду на місті давнішої дерев’яної, яка згадується у 1751. На поч. 20 ст. у ній проведено ремонтнореставраційні роботи.
Храм зведений у бароковому стилі, мурований з каменю та цегли, тинькований. Споруда однонавна з дещо вужчим вівтарем, східна стіна якого має дугову в плані форму. Два бокові півкруглі в плані рамена утворюють крилоси. Із заходу до нави прилягає невеликий притвір, рівноширокий з нею, над яким підносяться два яруси вежі-дзвіниці.
Нава й вівтар перекриті парусним склепінням, розділеними півциркульними арками, які опираються на профільовані капітелі пристінних напівколон. У центрі склепінь – рельєфи у вигляді еліпсів із розетками. Ззовні церква перекрита двосхилим бляшаним дахом з невеликою вальмою над вівтарем.
Гладкі тиньковані стіни завершені профільованим карнизом, прорізані півкругло завершеними вікнами з обрамуванням у тиньку та круглим вікном із таким же обрамуванням у східній стіні вівтаря. Перший ярус дзвіниці, об’єм якої дещо виступає за лінію західного фасаду та другий і третій яруси, прикрашені лізеновими рамами. Прямокутні вікна другого ярусу та півкругло завершені вікна третього ярусу мають тиньковані обрамування з рельєфами в тиньку під і над ними. Стіни дзвіниці завершені вінцевими здвоєними карнизами, які посередині вигнуті в різні сторони, творячи коло, в якому закомпоновано імітацію годинника. Дзвіниця перекрита восьмибічним бароковим куполом. Портал головного входу на західному фасаді має профільоване обрамування в тиньку. У південній стіні притвору є другий вхід. На південний схід від церкви св. Михаїла розташовані нова церква й дзвіниця, які були збудовані в першій половині 20 ст. Біля головного західного фасаду є поховання священників церкви, а на території зведено невеликі каплички й скульптури.
Церква належить до кращих зразків культових споруд Закарпаття кін. 18 ст., зведених за проектом, наданим австрійською архітектурною канцелярією.
У 2011 на фасадній стіні церкви в знак глибокої шани встановлена мармурова таблиця єпископу Мукачівської греко-католицької єпархії, одному із засновників «Общества св. Василія Великого», організатору розвитку освіти та національного відродження Закарпаття о. Поповичу Василю Юрійовичу (12.09.1796, с. Великі Ком’яти, Виноградівський р-н – 09.10.1864, м. Ужгород, Закарпатська обл.).
Закінчив Ужгородську гімназію і духовну семінарію в Будапешті (1814-1818). Висвячений у сан священика у 1820. Служив священиком у м. Сваляві, Мараморош-Сигеті, відтак був секретарем Пряшівської єпархії, настоятелем кафедрального собору у Пряшеві. У 1937 призначений єпископом Мукачівської єпархії. Дбав щоб при кожній парафії була школа, і кожний священик і дяк уміли читати, писати і викладати основи віри на русинській мові. Закликав до написання нових підручників для русинських шкіл, планував створити шкільний фонд, але через бідність парафії і ніякої підтримки з боку держави, а згодом революція (1848-1849) і режим абсолютизму після її поразки не дозволили здійснити його бажання. Діяльність о. Поповича В. високо оцінили діячі словацького національного відродження Б. Носак-Незабудов, Й.М. Гурбан та ін.
Джерела і література
Сирохман М. Церкви України. Закарпаття. – Львів: МС, 2000 – C. 350-351. Матеріали науково-практичної конференції, присвячені 215-ій річниці від дня народження о. Василія Поповича, Мукачівського греко-католицького єпископа та відкриттю меморіальної дошки, Вересень 2011 р. – С. Великі Ком’яти, 2011; Тоні М. Він пристрасно любив свободу // Новини Виноградівщини. – 2009. – 4 липня; Поп Иван. – Энциклопедия Подкарпатской Руси. – Ужгород: ПП «Повч Р.М.», 2006. – С. 300.
Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 213 – 214.