2007 р. Древнє обличчя Ужгорода спотворює сучасна забудова
Тетяна Грицищук
Дата: 22.11.2007
“Історична частина 1114-річного Ужгорода перетворилася на полігон хаотичної перебудови. Міська влада продовжує непрофесійно втручатися в історичне середовище”, – каже архітектор, голова Закарпатського осередку Спілки дизайнерів України Василь Гецко, 52 роки.
Разом із ним ми йдемо історичним центром Ужгорода. Зупиняємося на вул. Волошина, що веде до замку. Вона одна з найдавніших у місті.
Василь Гецко каже, що не може знайти слів про будівлю, зведену навпроти торговельного технікуму. Надбудова з заокругленою формою зіпсувала панораму, закриває вид на кафедральний собор, колишню резиденцію єпископа.
– На християнську споруду надбудували єврейські – мавританські – форми. Колись тут була їдальня греко-католицької єпархії. Нині – магазин одягу, – каже архітектор.
Спускаючись, бачимо 5-поверхівку, що з’явилася на місці колишнього млина – пам’ятника промислової архітектури ХVІІІ ст. Вона, як і ”монстр” на площі Корятовича, де буде гіпермаркет, ”не вписується в жодні ворота”, зітхає Василь Гецко.
А про строкату, недоречну рекламу та безглузді вивіски на фасадах архітектор навіть говорити не хоче. Вони вносять дисгармонію в архітектуру історичного центру. Усе це відбувається в охоронній зоні Замкова гора.
Чому таке відбувається з історичним центром Ужгорода?
– У 1980 роках виготовили проект планування історичної частини міста. Тодішній головний архітектор Ужгорода Михайло Томчаній, який перебував на посаді по 1990-й, не встиг реалізувати творчі ідеї. Його наступники, яких відтоді було аж четверо, не слідкують за виконанням цього проекту. Після розвалу Союзу влада міста вітала бізнесменів, які брали в оренду чи викуповували приміщення, ремонтували та реконструювали будівлі.
Люди з болем стежать за вакханалією в історичній частині Ужгорода, – продовжує архітектор. – Інтелігенція б’є на сполох, але влада твердить, що має власне бачення. До того ж багаті власники нерухомості хочуть вичавити максимум зі шматка землі: добудовують поверхи, мансарди.
– А як зупинити це?
– Більшість проектів має проходити через будівельну та художню ради. Архітектор не повинен вип’ячувати реконструйовану ним споруду, а прагнути гармонічно вписати її в контекст історичного середовища.
Члени худради не наважуються критикувати багатих і впливових інвесторів, власників забудов. Це я добре відчув на собі, коли в 2003-2004 роках працював на посаді начальника Головного управління містобудування та архітектури Закарпатської облдержадміністрації. До того ж, нині в місті немає посади головного художника.
Василь Гецко каже, що ситуацію можна виправити. Варто замовити та виготовити новий проект відновлення історичного центру.
Начальник відділу забудови Управління архітектури і містобудування Ужгорода Наталія Козлова відмовилася коментувати ситуацію. Сказала, що це повинно робити начальство. І додала, що дуже багато робиться для збереження історичної частини міста художньої радою при мерії.
Джерело: “Газета по-українськи”