Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Будь гордий з того, що Ти є спадкоємцем боротьби за славу Володимирового тризуба

Богдан Хмельницький

?

Заповідник “Тростянець”

Дендрологічний заповідник Національної академії наук “Тростянець” – пам’ятка садово-паркового мистецтва державного значення, один з найкращих європейських парків. Загальна площа – 204,4 га.

Цікавий, насамперед тим, що місцевість з одноманітним, майже рівнинним рельєфом, завдяки пластичній обробці була перетворена на мальовничий ландшафт. Цей чудовий ефект досягнуто шляхом насипки цілої системи гір і горбів, створенням штучних долин і ущелин, озер, ставків і проток. Прийом пластичної обробки рельєфу, широко застосований у Тростянці не має собі рівного у вітчизняній парко будівній практиці.

Другою характерною та оригінальною особливістю Тростянця є його чудова флора, особливо багато представлена хвойними, а також листяними породами, завезеними сюди з різних кліматичних зон світу, що добре тут акліматизувалися. Так, породи азійського походження становлять 40 відсотків всього дендрологічного масиву парку, європейського – 26, американського – 25, австралійсько-тихоокеанського – 9.

Досить характерною рисою Тростянця є майже повна відсутність у ньому різноманітних паркових прикрас типу штучних руїн, різних альтанок, гротів та інших аксесуарів, характерних для парків більш раннього періоду. Однак їх відсутність не створює будь-якого негативного впливу на композиційно-просторові рішення. Навпаки просторове розміщення рослинності у поєднанні з мальовничими галявинами, полянами, лужками зі спокійними плесами водоймищ виконано настільки вдало й високохудожньо, що парк створює враження величного творіння мистецтва.

Засновником дендропарку був Іван Михайлович Скоропадський (1804-1887 pp.) – нащадок гетьмана Лівобережної України Івана Скоропадського (по лінії його брата Василя), великий землевласник, відомий колекціонер рослин, шанувальник старовини, знавець архітектурного мистецтва, меценат.

Перші паркобудівні роботи почалися в 1834 р. й тривали до самої смерті І.М. Скоропадського у 1887 р. найінтенсивнішими вони були в період 1860-1880-х pp.

Під час поїздки до Франції у 1857 р. власник Тростянця ознайомився з багатьма парками і, зокрема, з нещодавно створеним парком Джеймса Ротшильда у Ферьєрі. Його увагу привернув новий метод штучного формування рельєфу, який тоді входив у моду в багатьох європейських країнах. Цей метод полягав у тому, що до посадки рослинності місцевість робили нерівною, пересіченою: в одному місці поглиблювали землю, в іншому насипали гірки та горби. Цей метод дійсно сприяв красі нових європейських парків, забезпечуючи, разом з тим, й ріст дерев і чагарників, що швидко виростали на рихлій насипній землі штучних пагорбів.

Повернувшись додому І.М. Скоропадський доручив садівнику К.Д. Шлінглофу створити у північно-східній частині парку штучний гірський сад.

Цій роботі передувало створення місцевим художником-пейзажистом ландшафту із загостреними вершинами, що нагадували піки Альп. Пагорби та “гори” (до 30 м) зводили виступами та з’єднували земляними валами. Земляні роботи тривали 30 років. Цей район парку називається Швейцарія.

Перша ботанічна інвентаризація насаджень парку, проведена у 1886 p., засвідчила, що в ньому тоді було зібрано 580 видів, відмін і форм дерев і чагарників. Серед них найбагатші в Україні колекції дубів – близько 50 видів і форм, кленів – 60, ясенів – 37, лип – 27, берез – 16, каштанів – 25; величезна різноманітність видів і форм хвойних порід – ялин і смерек – 51, сосен – 22, туй – 32, ялівця – 25 та ін.

Нині на території старовинного парку налічується 520 видів і форм дерев і чагарників; у колекціях дерев і чагарників – 1700 видів, різновидностей і форм; декоративних квіткових рослин – 250 сортів.

Велика площа, столітній вік добре розвиненої дерево-чагарникової рослинності з великою кількістю порід, різноманітність садово-паркових ландшафтів горбисто-гірського типу, надзвичайна майстерність у групуванні та розташуванні рослинності – все це надає Тростянецькому парку неповторної величі та краси.

Не зважаючи на те, що Тростянець якось загубився в просторах лівобережного лісостепу, знаходячись відносно далеко від культурних центрів і розвинених транспортних комунікацій, його щороку відвідують понад 15 тис. туристів.