Церква св.Миколи
Дерев’яна церква св.Миколи 1808 р. [Слободян В. Каталог існуючих дерев'яних церков України і українських етнічних земель. – Вісник ін-ту Укрзахідпроектреставрація, 1996 р., т. 4, с. 87].
Тюшка Міжгірський район
Церква св. Миколи Чудотворця. 1808. (УГКЦ)
У 1751 р. в селі була дерев’яна церква св. Миколи в доброму стані, з чотирма дзвонами, прикрашена всіма образами, а парохом був Ігнатій Балкович.
У 1801 р. йде мова про дерев’яну церкву на 160 вірників, “дождями покаженну”, яку “громада не годна поправити, зато просят із фонда религійного 63 ринских”.
У 1930-х роках дослідник В. Саханєв зафіксував такі написи, що стосуються історії цієї церкви: поверх ікон першого ярусу:
“Року АΨІ (1701 [помилково, треба 1710]) сєптєврїя З (7) дня сии празънїки дав исписати рабъ божїи Лазоръ Ковалювъ и своею жоною: дочею и со чаді за отпущеніе гріховъ своихъ и преставших родїчовъ своїхъ: и и[с] затемъ Стефаном…’
На уламку старого іконостаса на поді:
“Року АХЧВ (1692) | мсца іюня ЄІ (15) | дня | си врата соружилъ раб божи иереи Григорїи за отпущение гріхов своих и жена его”
На “Октоїху”:
“Сію книгу купилъ Фурдівъ онукъ до | церкви святои храму божого святого отце Николая АХЧА (1691) рока”
На “Апостолі”:
“Купил… | Григо[рий] Поповоча Гриця синъ | з росточан с Поповихъ | котори мешкал у селі Тюсці | котории придал до цркве | Тюшанской до храму стого отца Николи із женою своею Титею…”
За місцевим переказом, стара дерев’яна церква була в урочищі Вершок, а під час сильної бурі з церкви знесло хрест і там, де він опинився, збудували нині існуючу дерев’яну церкву, яку датують 1808 р. Це характерна для навколишніх сіл тридільна базиліка з невисокою вежею, увінчаною стрімким готичним шпилем. Цей стиль проник далеко в гори з долини Тиси, де він найбільш розповсюджений і де досяг свого вершинного розвитку. Поширюючись на північ, готична церква втратила ряд деталей і зазнала змін у пропорціях. Незмінним лишився високий шпиль, який іноді сягає значної висоти, а іноді – зменшується і стає більше подібним до конічного шатра, ніж до шпилю. Всередині зруби оббито пресованим картоном, ікони перемальовано.
Збереглася велика ікона “Страшний суд”, що походить, імовірно, з попередньої церкви, та цікава дерев’яна люстра. Біля церкви – низька двоярусна дзвіниця. На жаль, обидві споруди нині оббиті металевим покриттям. З трьох дзвонів у дзвіниці найменший походить з 1600-х років, два інші відлив Ф. Еґрі в 1922 р.
У селі розповідали, що Львівська богословська академія планувала перевезти споруду до Львова і відреставрувати. У ніч із 15 на 16 квітня 2000 р. цінна дерев’яна пам’ятка згоріла дощенту. Завдано шкоди і південному фасадові та даховим конструкціям нової церкви.
Вважають, що причиною лиха стало коротке замикання в електропроводці.
Джерело: Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. – Льв.: 2000 р., с. 460 – 462.