2008 р. Приятель Рюрика і слово “концесія”

Ірина Стрижевська

Дата: 28.10.2008

Знаєте, чому у Свірзькому замку, де знімали фільм “Д’Артаньян і три мушкетери”, немає жодного порога? Не через оригінальний задум архітекторів. Причина проста, життєва та, на жаль, трагічна – дружина останнього власника замку графа Роберта Лямезана була інвалідом і пересувалася будівлею лише в інвалідному візочку.

Але не всі історії Свірзького замку сумні. Є й веселі, й величні, й навіть містичні. Та втім, про все за порядком. Завдяки фільму наш Свірзький замок побачив весь світ. Але, на жаль, не дізнався його цікавої історії.

Замок заснували нащадки тезоіменителя Галичини. Місцеві магнати Свірзькі звели це диво архітектури задля оборони від татарських набігів. Вважають, що це було 1530 року. З трьох боків споруду захищає вода, а з четвертого – міцні стіни та самотньо височіє башта. А довкола – тисячі принад прикарпатського краю: мальовничі озера, пагорби, на яких верхів’я дерев співають свої пісні та думи. Споруда тоді була одноповерховою з розгалуженими ходами в підземеллі. І що цікаво: вона була прямокутної форми. Першим власником гербу Свірзьких “Шалава” був лицар Галка, котрий приятелював із Рюриком. Кажуть, що це він дав ім’я Галичині.

Зради не прощають

Вигляд замку змінився лише у ХVII столітті, коли він став власністю графа Олександра Цетнера. Саме його родинні герби зустрічають гостей при в’їзді. На період, коли Цетнери володіли замком, припали непрості часи.

Під час визвольної війни у 1648-1654 роках його не раз здобували козацькі загони. 1648 року – спалили татари, а 1672-го – захопили турецькі яничари. Проте власники наполегливо відновлювали замок. Твердиня витримала турецьку облогу. Ба більше – захистила втікачів із Поморянського замку.

Цетнери мали хороший смак і дбали не лише про замок, а й про весь Свірж. Вони й розширили замок на південь, а ще надали йому замкнутої форми у вигляді чотирикутника з бічними крилами та південим корпусом із парадним в’їздом у подвір’я по осі будинку, цікавими ренесансними фасадами і підземними приміщеннями. У стінах між приміщеннями житлової частини замку і досі збереглися кам’яні різьблені портали з ренесансовими орнаментами біля східної вежі.

Саме тих часів сягає найпоширеніша легенда про Свірзький замок та про дівчину-привида. Кажуть, що українське дівча, яке працювало в замку, покохало солдата з числа завойовників. Як саме це могло статися, ніхто не розповідає. Однак закінчилося все плачевно. Після того, як дівчисько відчинило коханому фортечну браму, вороги захопили замок. Дівчина мріяла про шлюб, а знайшла смерть. Коханий скинув її у глибокий колодязь. Йому не потрібна була та, котра може зрадити. Кажуть, що тінь нещасної блукає замком і від переляку зачиняє за собою всі двері.

Війни руйнували плани графа

Після Цетнерів упродовж ХІХ століття кілька разів змінювалися власники Свірзького замку. А 1907-го його придбав граф Роберт Лямезан. Він докорінно змінив замок, реставрував, доповнив родинними пам’ятниками та творами декоративного мистецтва. Завершив ці зміни військовий аташе в Парижі генерал Роберт Лямезан саме напередодні Першої світової війни.

Усі вкладені час, сили, кошти, знання змарнували 2 вересня 1914 року російські солдати, які підпалили замок. Родинні портрети, бібліотека, цінності пішли з димом. Залишилися лише згарища та мокрі стіни. Артилерійським пострілом зруйновано південну частину корпусу, збудовану в ХV столітті, і західне крило житлової частини замку. Також цілком згоріли дерев’яні дахи і перекриття.

Вдихнути ще раз життя у своє дітище та родинне гніздо граф Роберт Лямезан, який тоді в чині генерала служив у Польській армії, спробував у 1920-х роках. Працювали над цим три російські військовополонені. Завдяки збереженим малюнкам і фотографіям знову з’явилися знищені портали, розетки та рослинні орнаменти на стелях. Граф розпорядився зробити дахи башт вищими, бароковішими. Однак не встиг усе закінчити – знову розпочалася війна. Тоді тут поселилися німецькі льотчики. Замок знову зазнав руйнувань. Про грабіж годі й нагадувати.

У радянські часи Свірзький замок належав місцевому колгоспу, а потім тут відпочивали творчі люди з усього СРСР.

Замість занепаду – бали

Нині ж тезоіменитель Галичини – Галка, мабуть, високо в інших світах вивчив слово “концесія”. І повторює його разом із вранішньою та вечірньою щоденними молитвами.

Разом із ним це робить і місцеве керівництво Перемишлянщини та всі, кому не байдужа доля замку. Простіше кажучи, потрібен новий граф Роберт Лямезан, котрий би фанатично не шкодував сил і часу, а заодно і грошей, щоб оновити Свірзький замок. Наразі тут щодня з’являється лише директор музею. Він і обслуговує тих, хто хоче оглянути замок зсередини. З гордістю каже, що стеля збереглася на 70%. Усе інше в гіршому стані. Хочуть, аби в замку знову стало гамірно і звучала музика. А якщо точніше – створити тут готельно-туристичний комплекс.

Охочих переночувати у спальні графа, а заодно й помилуватися природою, погуляти замком знайдеться немало. Але перед тим хтось мусить усе впорядкувати.

Джерело: “Львівська газета”