Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Про справу не говори з тим, з ким можна, а з ким треба

Богдан Хмельницький

?

Церква св.Іллі

Церква св.Іллі

Розмір зображення: 800:518 піксел

Іллінська церква 1653 р. і дзвіниця 19 ст. [Пам’ятники архітектури УРСР, що перебувають під державною охороною : список. – К. : Держбудвидав, 1956 р., с. 98].

Церква Іллі 1653 р., прибудови 20 ст. [Нариси історії архітектури України: дожовтневий період. – К.: Держбудвидав, 1957 р., список пам’яток].

Іллінська церква 1653 р. [Постанова Ради міністрів УРСР “Про впорядкування справи обліку та охорони пам’ятників архітектури на території Української РСР” № 970 від 24.08.1963 р.].

Іллінська церква 1653 р. [Державний реєстр національного культурного надбання: пам’ятки містобудування і архітектури України (проект). – Пам’ятки України, 1999 р., № 2-3].

Місце усипальниці Богдана Хмельницького – пам’ятка історії (1657 р.) [Постанова Кабінету міністрів України № 928 від 3.09.2009 р. “Про занесення об’єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам’яток України”].

Відома Богданова (Іллінська) церква в Суботові (1653 р.) також не має верхів. Про її оборонний характер свідчать бійниці на фігурному фронтоні та масивні стіни. Але тут уже відчувається намагання пом’якшити суворість вигляду споруди складною, вибагливою формою фронтону, надати йому рис декоративності та святкової піднесеності. [Історія українського мистецтва. – К.: Наукова думка, 1967 р., т. 2, с. 88]

Сирійський мандрівник Павло Халебський відвідав Суботів 2 (12) серпня 1656 р. Він записав:

Теперь гетман [Б. Хмельницкий], чтобы увеличить пышность дворца, строит насупротив него, на возвышенности, каменную церковь во имя св. Илии пророка. Мы заметили в ее строении несколько громадных камней, величина которых возбудила в нас изумление. На вопросы наши, нам сообщили, что камни эти привезены из города, принадлежавшего татарам, в пяти милях отсюда, где татары имели большую мечеть. Гетман разрушил ее и увез камни для сооружения из них этой церкви. [ антиохийского патриарха Макария в Россию в половине XVII века, описанное его сыном, архидиаконом Павлом Алеппским. Выпуск 4 (Москва, Новгород и путь от Москвы до Днестра) // Чтения в обществе истории и древностей российских, 1898 г., кн. 4, с. 194 – 195.]