Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ні просьби, ні грозьби, ні тортури, ані смерть
не приневолять тебе виявити тайни

Богдан Хмельницький

?

Церква Успіння

Церква Успіння

Ставне. Церква Успіння пр. богородиці, 1905 р. Світлина 1992 р. Джерело: Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. – Льв.: 2000 р., с. 126.

Ставне Великоберезнянський район

Церква Успіння пр. богородиці. 1906. (УПЦ)

У 1751 р. згадують дерев’яну церкву св. Миколи з трьома дзвонами, прикрашену місцевими старими образами та апостолами на полотні. Згідно з шематизмом 1915 р., дерев’яна церква св. Миколи, збудована в 1778 p., згоріла в 1876 p., і на тім місці поставили дерев’яну каплицю, що була освячена 1876 р. Місце на кладовищі, де стояла церква, зветься Під дубом, хоч самого дуба вже нема.

Тепер у Ставному – типова мурована базилічна церква, споруджена стараннями вірників та пароха о. Віктора Поповича, що зібрав на будівництво 5000 корон, і посвячена єпископом Юлієм Фірцаком 29 серпня 1906 р. Спочатку фундамент церкви збудували на Куциковій загороді, але там мала пролягти залізниця, тому на прохання фірми, що прокладала залізницю, спорудження церкви перенесли на інше місце (на зарінок). Фірма також подарувала на будівництво 1000 корон, виготовила безплатно план церкви, а також створила комітет із нагляду за будівництвом. Дзвони купили брати Корнутяки в 1885 – 1887 роках. Тоді ж, як розповідають, брати Іван та Дмитро Фаркаші продали волів і купили для церкви Євангеліє та інші книги.

Останній греко-католицький парох Ставного Іван Скиба перебував у концтаборах Воркути з 1949 до 1956 р.

Великий ремонт у середині 1980-х років проводили куратори Михайло Моняк і Ілько Фаркаш. Потім ремонт зробили в 1995 – 1996 р. за священика І. Дупина, куратора Василя Ленька, церківника Андрія Цинканича, касира Івана Бирняка. Іконостас, виготовлений різьбярами із Золотарьова, поставили аж у 1993 р. і наступного року посвятили. Малювання стін виконав місцевий художник Олексій Варахоба в 1980-х роках. Склепіння розмалювали в 1996 р. Престол відремонтовано в 1998 р. коштом вихідця з села Михайла Іваниці, що мешкає в США і 57 років не був у рідному селі.

Джерело: Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. – Льв.: 2000 р., с. 126.