1970 р. Українське золотарство
На другу половину XVII ст. припадає діяльність роменських майстрів Антона Івановича та Андрія Васильовича Песляковського. З їхніх робіт відома лише одна срібна оправа євангелія, виконана на замовлення роменської Успенської церкви в 1688 р. (Полтавський художній музей, № 9287). Ця оправа позначена рисами народного мистецтва. Наприклад, середник чільної дошки трактований у формі шестигранного віконного отвору з різьбленою луткою, характерною для української народної архітектури XVII ст. До бокових колонок примкнуті дві овальні ніші з опуклим ажурним обрамленням, які нагадують віконниці. Наріжники за формою схожі на наріжники чернігівських оправ. Вони трикутні, зсунуті на самий край оправи, внутрішня сторона має хвилясту форму. Постаті євангелістів зображені в сидячому положенні за столиками, а біля їх ніг – символи. Всі клейма накладені на гладеньку срібну бляху, якою обтягнуто дошку. Спідня дошка має також суцільне срібне тло. В центрі великим планом вигравірувано складну композицію «Успіння богородиці» на тлі архітектурного пейзажу. По кутах – чотири масивні пуклі сферичної форми з карбованим рослинним орнаментом. Внизу, в картуші, вигравірувано напис:
«Сіє євангеліє сооружіся року 1688 в месте Ромне до храму Успения пресвятая богородици за старанием его милости пана Максима Іляшенко і ктиторе Іана Рубана и Андрея Мартиновича і Григория Феодоровича за протопопа Дмитрия Михайловича».
Під картушем у щитках відомості про майстрів: «Сию роботу робив Антонин Иванович майстер жител Роменский»; «Майстер сей роботи іньвенътор Андрей Василевич Песляковский».
Джерело: Петренко М.З. Українське золотарство 16 – 18 ст. – К.: 1970 р., с. 88 – 91.
ІВАНОВИЧ АНТОНІН – роменський майстер-золотар. У 1688 р. разом з майстром Андрієм Васильовичем Песляковським зробив срібну оправу на євангеліє (Полтавський художній музей, № 9287). На оправі є напис: «Сию роботу робив Антонин Иванович – майстер, жител Роменський», а також:
«Сіє євангеліє сооружіся року 1688 в месте Ромне до храму Успения пресвятая богородици за старанєм его милости пана Максима Іляшенко і ктиторє Іане Рубана и Андрея Мартиновича і Григория Феодоровича за протопопа Димитрия Михайловича».
Джерело: Петренко М.З. Українське золотарство 16 – 18 ст. – К.: 1970 р., с. 161.