Дослідження 1970-х – 2010-х років

С. В. Полін, М. М.Дараган

Крім досліджень Товстої Могили, в 1971 р. відбувались також розкопки курганів на кар’єрах: двох курганів епохи бронзи поблизу с. Богданівка та розкопки малого скіфського кургану з курганної групи біля с. Нагірне.

У 1972 р. дослідження курганів на Орджонікідзевських кар’єрах тривали. Була розкопана чудова за конструкцією насипу Чабанцева Могила в групі Страшної Могили. Її насип сягав заввишки 2,85 м, діаметр – 30 – 32 м та мав складну структуру: він поєднував чорноземне ядро з потужними материковими і чорноземними досипками. По основі курган оточувала крепіда і кільцевий рів (мал. 17). Як установив Б. М. Мозолевський, така структура характерна для курганів скіфської знаті V ст. до н. е. У кургані виявлено дві гробниці в ямах з підбоями. У центральній знайдено уламки залізного пластинчастого панциря, кістки тварин із жертовної їжі, кістяна ручка ножа, наконечник стріли і золота оббивка чаші.

У впускній гробниці виявлено фрагмент залізної пластини. Пам’ятник датується V ст. до н. е.

Тоді ж розпочали вивчення курганної групи Іспанових Могил біля с. Нагірне, де дослідили три кургани: один епохи бронзи і два скіфських. Досліджувалася група Лисячої Могили, в якій розкопано один курган епохи бронзи і п’ять скіфських, у тому числі і Денисова Могила (заввишки 2 м, діаметр – 40 м). Насип останньої був оточений кільцевим ровом. Під курганом знаходилася гробниця в катакомбі з двома входами. Біля первинної вхідної ями лежав набір бронзових прикрас похоронного кортежу. У двічі пограбованій могилі знайдено кістки тварин від жертовної їжі, уламки амфор, залізного наконечника списа, кістяні руків’я ножів, деталі кістяного веретена, ворварки, фрагменти срібного кілика, бронзові наконечники стріл, близько 200 дрібних золотих виробів, серед яких виділяється розкішний перстень із поворотним щитком із гравірованим і рельєфним зображенням сцен терзання з обох сторін (мал. 18). Пам’ятник датується другою половиною IV ст. до н. е. [Мозолевский Б. Н. Отчет о работе Орджоникидзевской экспедиции в 1972 г. // НА ИА НАНУ, № 1972/19; Мозолевский Б. Н. Скифские курганы в окрестностях г. Орджоникидзе на Днепропетровщине (раскопки 1972 – 1975 гг.) // Скифия и Кавказ.Киев, 1980. С. 78 – 86, 116 – 136, 136 – 151].

Серед досліджених скіфських курганів відкрито цілу низку пам’ятників, що надійно датуються V ст. до н. е., що на ті часи для досліджень степової Скіфії було явищем виняткового наукового значення. По суті, це перше серійне відкриття таких пам’ятників у степу. Багато поховань, досліджених у тому сезоні, належали представникам заможних верств рядових скіфів, а деякі (Чабанцева, IV Іспанова, Денисова Могили та ін.) можуть характеризуватись як аристократичні.

У 1973 р. тривали дослідження курганів у групі Страшної Могили, де були розкопані один курган епохи бронзи й один скіфський. Біля смт Гірницьке (нині підпорядковується Покровській міській раді) тоді ж розпочали вивчення групи Завадських Могил. У той польовий сезон тут було досліджено п’ять курганів: три епохи бронзи та два скіфських. Обидва скіфські кургани мали конструкцію насипу, аналогічну Чабанцевій Могилі. Так, 1-а Завадська Могила, що сягала заввишки 4,3 м, діаметр – 34 м, як і Чабанцева, містила аристократичне військове поховання середини V ст. до н. е. Основна гробниця знаходилась у великій глибокій прямокутній ямі, що перекривалась потужним дерев’яним накатом. Археологи виявили поховання трьох загнузданих коней у двох окремих ямах.

У пограбованій гробниці знайшли залізний клевець, уламки пластинчастого панцира, набірного щита та пояса, наконечники списів, наконечники стріл, золоті оббивки п’яти дерев’яних чаш (мал. 19, 20), залізне тесло, уламки бронзової посудини, бронзові та срібні ворварки тощо. На думку Б. Мозолевського, вперше в степу був досліджений курган із похоронним обрядом, що найбільш повно відповідає опису Геродота, а відкриття цілої низки великих курганів V ст. до н. е. дало змогу йому виділити ознаки конструкції насипів, поховальних споруд і обряду цього часу, що стало новим словом у вітчизняному скіфознавстві середини 1970-х рр. [Мозолевский Б. Н. Скифские курганы V в. до н. э. у г. Орджоникидзе на Днепропетровщине // Новейшие открытия советских археологов. Тез. докл. конф. Киев, 1975. Ч. II. С. 15 – 16; Мозолевский Б. Н. Скифские курганы в окрестностях г. Орджоникидзе на Днепропетровщине (раскопки 1972 – 1975 гг.) // Скифия и Кавказ.Киев, 1980. С. 70 – 71, 86 – 116, 136 – 151]. Наприкінці сезону 1973 р. Орджонікідзевській експедиції довелося екстрено займатися дослідженням курганів біля с. Покровське (Нікопольський р-н, Дніпропетровська обл.), що входили до групи Сторожової Могили (знаходились на корінному березі р. Дніпро).

Тут підчас влаштування зрошення полів місцевий колгосп ім. Горького самовільно зруйнував 5 з 18 курганів групи. Домінуюча в групі Сторожова Могила, що сягала заввишки 5 м, збереглася, але руйнування зазнали кургани заввишки до 2 м. Тоді дослідили чотири кургани: три епохи бронзи і один скіфський [Мозолевский Б. Н. Отчет о работе Покровской археологической экспедиции в 1973 г. // НА ИА НАНУ, № 1973/11 А].

У 1975 р. на Орджонікідзевських кар’єрах практично завершили розкопки групи Іспанових Могил, де дослідили чотири кургани (два епохи бронзи, два скіфських), а також групи Лисячої Могили (один курган епохи бронзи). Почалися також дослідження в Західно-Богданівській групі, де були розкопані два скіфські кургани [Мозолевский Б. Н., Рябова В. А., Шевченко Н. П. Отчет о работе Орджоникидзевской экспедиции в 1974 – 75 гг. // НА ИА НАНУ, № 1975/8; Мозолевский Б. Н. Скифские курганы в окрестностях г. Орджоникидзе на Днепропетровщине (раскопки 1972 – 1975 гг.) // Скифия и Кавказ. Киев, 1980. С. 136 – 150, 116 – 136, 151 – 154].

У 1976 – 1978 рр. польові роботи в районі м. Орджонікідзе припинили, оскільки завдання експедиції за договором з ОГЗК від 1971 р. були виконані.

Однак у 1978 р., у зв’язку з подальшим просуванням кар’єрів, дирекція ОГЗК порушила питання про довивчення кургану Чортомлик. Були складені кошторис і план робіт на чотири роки, в якому поряд із розкопками Чортомлика передбачалося дослідження декількох курганних груп навколо нього. Тоді ж провели топографічну зйомку Чортомлика і його найближчого оточення – Довгої Могили і Малого Чортомлика. На чотирирічний цикл робіт виділялося 150 000 руб. Був укладений також договір на п’ять років на дослідження курганів, що потрапляють під руйнування кар’єрами. За найближчі 10 років передбачалося завершити дослідження всіх курганів на Орджонікідзевських кар’єрах.

Розкопки Чортомлика, здійснені І. Є. Забєліним ще у 1862 – 1863 рр., дали блискучі результати, адже в історії досліджень скіфських курганів це був єдиний степовий царський курган такої величини, що практично не постраждав від грабіжників. Однак чимало питань щодо конструкції кургану та його поховальних споруд залишилися нез’ясованими. Передусім було незрозуміло, скільки поховань знаходилося в Чортомлику – одне чи два? Крім того, через специфіку методики розкопок курганів XIX – поч. XX ст. більша частина кургану залишилася недослідженою. Тож необхідність його довивчення була вкрай актуальною для скіфознавства.

У 1979 р. Б. Мозолевський дослідив Довгу Могилу і Малий Чортомлик, що знаходилися в безпосередній близькості і заважали проведенню робіт на Чортомлику. Малий Чортомлик виявився скіфським курганом V ст. до н. е., аналогічним за конструкцією Чабанцевій Могилі. Насип мав складну чорноземно-глиняну структуру, характерну для курганів V ст. до н. е. По основі він оточувався кам’яною крепідою і кільцевим ровом, а єдина центральна гробниця у великій ямі з підбоєм була двічі пограбована. Тут знайшли людські кістки і кістки тварини з жертовної їжі, чорнолакову миску, золоті і срібний перстні, золоті гривни та скроневі підвіски, кістяні шкатулку і гребінь, понад 1000 різноманітних дрібних золотих виробів.

Довга Могила, що сягала заввишки 7,4 м і завдовжки 110 м, утворилася внаслідок злиття трьох курганів епохи енеоліту – бронзи і містила поховання цього періоду [Мозолевский Б. Н. Малый Чертомлык // Скифы Северного Причерноморья. Киев, 1987. С. 63 – 73; Мозолевський Б. М., Пустовалов С. Ж. Курган «Довга Могила» з групи Чортомлика // Культурологічні студії. Київ, 1999. Вип. 2. С. 118 – 140].

Під час робіт розвідувального характеру на Чортомлику була зачищена площа між Довгою Могилою і Чортомликом, пробито кілька траншей у пошуках рову навколо Чортомлика, що засвідчили його відсутність. Розріз південно-західного останця кургану в межах розкопу І. Є. Забєліна і зачистка його профілів, зроблені в 1979 р., продемонстрували складність конструкції насипу та зведення її в 5 прийомів. Отримано також дані про конструкцію кам’яної крепіди кургану (мал. 21). У цей сезон планувалося розробити методику розкопок кургану і визначити послідовність різних етапів робіт [Мозолевский Б. Н. Раскопки в курганной группе Чертомлыка // АО 1979. М, 1980. С. 308; Мозолевский Б. Н. Задачи исследования Чертомлыка // Археологические исследования на Украине в 1978 – 1979 гг. Тез. докл. XVIII конф. ИА АН УССР. Днепропетровск, 1980. С. 86].

Попутно в 1979 р. тривали охоронні розкопки курганів на кар’єрах – два кургани епохи бронзи в групі Чорної Могили на схід від м. Орджонікідзе на затоці біля с. Олексіївка (Нікопольський р-н), а також у групі Приют, або Бобушка біля с. Чкалове (Нікопольський р-н), де дослідили шість курганів, із яких три належали до епохи бронзи та три до скіфського часу [Мозолевский Б. Н., Пустовалов С. Ж., Битковский О. В., Николова А. В. Отчет о работе Орджоникидзевской экспедиции ИА АН УССР за 1979 г. // НА ИА НАНУ, № 1979/9].

У 1980 р. експедиція продовжила роботи в районі м. Орджонікідзе згідно з чотирирічним договором.

Однак у зв’язку з тим, що АН УРСР і Науково-дослідне товариство ФРН (Бонн) уклало угоду про наукове співробітництво і спільні розкопки Чортомлика в 1981 р., у цьому сезоні роботи на Чортомлику були перервані й експедиція перейшла до дослідження курганів у зоні кар’єрів. Так, зокрема, завершили дослідження групи Чорної Могили, де вивчили однойменний курган, що містив поховання епохи енеоліту – бронзи. Вище за течією р. Чортомлик розпочали роботи й у групі Могили Гурського, в якій провели розкопки кургану епохи бронзи та дослідили три курганні групи – Дідової Могили, Лаурки та біля с-ща Ізобільне (в 1989 р. населений пункт вилучений із облікових даних). У групі Дідової Могили археологи розкопали 6 курганів (три епохи бронзи та три скіфських), у групі Лаурки – 6 (чотири епохи бронзи та два скіфських). Біля с-ща Ізобільне вивчили 8 курганів (два епохи бронзи та шість скіфських). В одному з курганів епохи бронзи цього могильника виявлена культова яма скіфського часу з скіфським мечем, мабуть, пов’язана з культом бога війни – скіфського Арея. У цьому ж районі був досліджений одиночний скіфський курган у групі Іспанових Могил [Мозолевский Б. Н, Николова А. В. Отчет о работе Орджоникидзевской экспедиции в 1980 г. // НА ИА НАНУ, № 1980/11].

У 1981 р. за договором ІА АН УРСР із Німецьким науково-дослідним товариством для довивчення Чортомлика та його курганного оточення була організована спільна радянсько-західнонімецька Орджонікідзевська експедиція під керівництвом Б. М. Мозолевського. Нова експедиція продовжила дослідження Чортомлика. Повні розрізи кургану широкими траншеями, орієнтовані по сторонах світу, дали змогу отримати досить повне уявлення про конструкцію насипу, складеного зі шматків дерну мінімум у чотири прийоми. Кожен із цих чотирьох послідовних насипів, спочатку дуже крутих, по основі оточували своєрідні земляні «крепіди», що складалися з нахиленого шароватого безструктурного чорнозему. Отримано додаткові дані з конструкції кам’яної крепіди (мал. 22). Також були повторно розчищені ями кінських поховань і слуги, досліджені свого часу І. Є. Забєліним. Могили конюхів не збереглися. Спроба повторно дослідити центральне поховання кургану через зміну за минулі 100 років гідрологічних умов, високого підйому грунтових вод та утворення пливуна, закінчилася невдачею. Величезні кар’єрні бульдозери («Чебоксарец», ДЕТ‑250) по мірі поглиблення (дослідження проводилося широкою траншеєю для розтину поховальних споруд по всій площі зверху) почали провалюватися в трясовину. Через це розкопки центральної гробниці довелося припинити.

На кар’єрах досліджувалися дві курганні групи біля с. Чкалове, завершені розкопки курганних груп біля с-ща Ізобільне та Лаурки: в Чкалівській групі 1, основна частина якої була досліджена в 1979 р., розкопаний курган епохи бронзи; у Чкалівській групі 2 – 4 кургани (два скіфських і два епохи бронзи); у групі біля с-ща Ізобільне – 8 курганів (два епохи бронзи і шість скіфських); у групі Лаурки – 2 кургани (один епохи бронзи й один скіфський) [Мозолевский Б. Н. Отчет за 1981 г. о доисследовании Чертомлыка // НА ИА НАНУ, № 1981/6].

На жаль, керівництво Інституту археології відсторонило Б. М. Мозолевського від розпочатих робіт на Чортомлику та його оточенні, дослідження яких відбувалося в 1983 – 1986 рр. Спільною радянсько-західнонімецькою Чортомлицькою експедицією ІА АН УРСР і Німецьким науково-дослідним товариством під керівництвом В. Ю. Мурзіна продовжувалося дослідження конструкції насипу, яке підтвердило попередні результати. Було оглянуто ділянку крепіди у вигляді високої кам’яної стіни, складеної з великих горизонтально покладених необроблених плит. У 1984 р. у північно-західній полі кургану археологи відкрили поховання слуги (виночерпія), що входило в комплекс поховань, які супроводжували центральну гробницю, та впускну північну гробницю під північно-західною частиною крепіди, через яку пройшов грабіжницький хід до основного поховання. Тут знайшли бронзовий казан із кістками жертовної тварини та дерев’яним черпаком усередині, срібний кубок, амфору та ін. [Алексеев А. Ю., Мурзин В. Ю., Ролле Р. Чертомлык. Скифский царский курган IV в. до н. э. Киев, 1991]. У 1983 – 1986 рр. експедицією також проведені розкопки близько 50 курганів у декількох курганних групах, що оточували Чортомлик [Мурзин В. Ю., Ролле В., Бессонова С. С., Рябова В. А. Отчет о работе Чертомлыкской экспедиции в 1983 г. // НА ІА НАНУ, 1983/40].

У 1983 р., після річної перерви, Орджонікідзевська експедиція під керівництвом Б. М. Мозолевського відновила охоронні дослідження на Орджонікідзевських землях. У тому сезоні провели вивчення групи Круглої Могили біля с-ща Леніна на корінному правому березі Дніпра, вище впадіння р. Базавлук, а також курганів із групи поблизу шахти № 22, частково дослідженої А. І. Тереножкіним у 1965 р. З 20 курганів групи Круглої Могили розкопали 18 (вісім епохи бронзи, два скіфських і два середньовічних кочовиків), а в групі шахти № 22 – 6 курганів (чотири епохи бронзи і два скіфських) [Мозолевский Б. Н., Николова А. В., Бунятян О. П. Отчет о работе Орджоникидзевской экспедиции в 1983 г. // НА ІА НАНУ, № 1983/20].

У 1988 р. продовжувалось дослідження курганів на Орджонікідзевських кар’єрах. Так, наприклад, вивчались кургани в двох групах на новому Покровському кар’єрі – Чередниковій Могилі (три кургани епохи бронзи та шість скіфських) і в урочищі Озера (два кургани епохи бронзи) [Мозолевский Б. Н., Николова А. В., Полин С. В. и др. Отчет о работе Орджоникидзевской экспедиции за 1988 г. // НА ІА НАНУ, № 1988/33].

У 1990 р. археологи продовжили роботи в групі Завадські Могили, розпочаті Б. М. Мозолевським ще в 1972 р. У цьому сезоні вивчили три малих кургани – один скіфський і два епохи бронзи. Також проведено підготовлювальні роботи на найбільшому кургані групи – Соболєвій Могилі. При цьому були досліджені половецьке святилище на вершині кургану та скіфське дитяче поховання, що розташовувалось у полі кургану. Зачистка обрізу південної поли насипу дала змогу попередньо встановити наявність у кургані великого впускного поховання.

У 1991 р. усі зусилля Орджонікідзевської експедиції були зосереджені на розкопках у групі Завадські Могили, де археологи дослідили два найбільших кургани в групі, що заввишки сягали 6 м (курган 9 епохи бронзи та курган 10 – Соболєва Могила), та малий скіфський курган. Проведення підготовлювальних робіт на Соболєвій Могилі в попередньому році дало змогу успішно і швидко провести повне вивчення кургану впродовж польового сезону 1991 р., який тривав із 17 липня до 23 вересня.

Соболєва Могила (заввишки 6 м, діаметр – 50 м) споруджувалась у три прийоми. Насип по основі оточувався кільцевим ровом. Сам курган був родинною усипальнею скіфського знатного роду середнього рангу: тут послідовно поховали трьох чоловіків, жінку та підлітка, яких супроводжували слуги і загнузданий кінь.

Більшість поховань виявилась пограбованими. У жіночому похованні 3 збереглися дві схованки, де знайшли срібні вуздечні набори фракійського стилю та срібний кілик.

Уціліли від пограбувань поховання воїна-жерця та підлітка. Так, у похованні воїна-жерця знайдено 3 амфори, бронзовий казан, 5 ножів, золоті і срібні намистини, кістяне веретено, золоті сережки, шийна гривна та наручні браслети, 2 персні, стрічка (прикраса нагайки), меч з обкладеним золотом руків’ям, близько 140 нашивних бляшок, що прикрашали одяг, оковки дерев’яної чаші, набір срібного посуду, наконечники списів та дротиків, бронзові поножі, численні залізні скоби і цвяхи та 5 сагайдачних наборів. Особливої уваги заслуговує горит, від якого збереглося золоте покриття, виготовлене з тонкого листового золота методом штампування. Серед різних зображень виділяються фігурна ажурна пластина із зображенням крилатих грифонів, крокуючих низкою направо, й ажурна фігурна підпрямокутна пластина із рельєфним зображенням чоловіка-жерця в ритуальному костюмі півня (мал. 23). На дні горита знайдено бронзові наконечники стріл, а посередині верхньої частини, серед пластин покриття, згорнута трубкою золота пластина, що покривала руків’я лука.

У похованні підлітка знайдено золоті сережки, гривну, срібний кубок і амфору. Курган датується серединою – третьою чвертю IV ст. до н. е. [Мозолевский Б. Н., Полин С. В. Курганы скифского Герроса IV в. до н. э. (Бабина, Водяна и Соболева могилы). Киев: «Стилос». 2005. С. 143 – 195].

У 1992 р., в останньому польовому сезоні Б. М. Мозолевського, було завершено дослідження групи Завадських Могил, де розкопали малий курган епохи бронзи.

Подальші дослідження в регіоні проводила Орджонікідзевська експедиція під керівництвом С. В. Поліна.

У 1994 – 1998 рр. досліджувались кургани епохи бронзи і скіфського часу в групах Чкаловська 1 і Чкаловська 2, Криничувата Могила – усі знаходились у зоні робіт Чкалівських кар’єрів [Полин С. В., Николова А. В., Бунятян Е. П. Отчет о работе Орджоникидзевской экспедиции в 1994 г. Раскопки курганов у г. Орджоникидзе Днепропетровской области в зоне горных работ Орджоникидзевского горнообогатительного комбината на Чкаловском 1‑2 и Северном карьерах // НА ІА НАНУ, № 1994/2; Полин С. В., Бунятян Е. П., Николова А. В. Отчет о работе Орджоникидзевской археологической экспедиции в 1995 г. // НА ІА НАНУ, № 1995/2; Полин С. В., Николова А. В. Отчет о работе Орджоникидзевской археологической экспедиции в 1997 г. Раскопки курганов у г. Орджоникидзе Днепропетровской области в зоне горных работ ОАО «Орджоникидзевский горно-обогатительный комбинат» на Северном и Чкаловских №№ 1 и 2 карьерах // НА ІА НАНУ, № 1997/40; Полин С. В.; Николова А. В. Отчет о работе Орджоникидзевской археологической экспедиции в 1998 г. Раскопки курганов у г. Орджоникидзе Днепропетровской области в зоне горных работ ОАО «Орджоникидзевский горнообогатительный комбинат» на Чкаловских №№ 1 и 2 карьерах // НА ІА НАНУ, № 1998/46].

У 1999 р. проводились роботи на курганах у групах Мала Лаурка й урочищі Озера, що опинились у зоні робіт Чкалівського 2 та Покровського кар’єрів [Полин С. В., Черных Л. А., Куприй С. А. Отчет о работе Орджоникидзевской археологической экспедиции в 1999 г. Раскопки курганов у г. Орджоникидзе Днепропетровской области в зоне горных работ ОАО «Орджоникидзевский горнообогатительный комбинат» на Чкаловском № 2 и Покровском карьерах // НА ІА НАНУ, № 1999/46]. У 1998 р. у впускному похованні 2 кургану 13 археологи виявили жіноче поховання у супроводі відносно багатого інвентаря, що містив золоті скроневі підвіски та намисто з золотих бусин і пронизок [Scythian gold: treasures from ancient Ukraine. Ellen D. Reeder, Esther Jacobson, Los Angeles County Museum of Art, Walters Art Gallery (Baltimore, Md.). Harry N. Abrams, Inc., New York 1999. № 101, № 102].

У 2000 р. досліджено курган Мала Лаурка, що заввишки досягав 5 м і належав до епохи бронзи [Полин С. В., Черных Л. А. Конструктивные особенности первичных насыпей ямных курганов у с. Владимировки и у г. Орджоникидзе // Проблеми археології Подніпров’я. Дніпропетровськ: Видавництво ДНУ, 2009. С. 37 – 48; Черных Л. А., Дараган М. Н. Курганы эпохи энеолита-бронзы междуречья Базавлука, Соленой, Чертомлыка. Киев: Издатель Олег Филюк, 2014. (Курганы Украины. Т. 4). С. 54 – 64]. В ньому виявили 20 поховань, первинне з яких (поховання 8) виявилося найдавнішим похованням ямної культури в регіоні. З цим похованням пов’язаний материковий майданчик, оформлений у вигляді антропоморфної фігури. Це досить рідкісне явище, навіть зважаючи на той факт, що далеко не завжди подібні конструкції фіксуються під час розкопок. Це свідчить про соціальну неординарність особистості, поховання якого супроводжувалося подібним зображенням. Первинне поховання перекривалось насипом, що мав діаметр 13,7 м і досить круті схили (45 – 47°), і заввишки досягав 4 м (верхівку його знищили під час здійснення впускного поховання 19).

У 2001 р. проводились роботи на курганах доби бронзи та скіфського часу в групі Свинарьова Могила. Тоді ж провели розкопки найранішого скіфського кургану в регіоні, що датується другою половиною VI ст. до н. е. [Черных Л. А., Дараган М. Н. Курганы эпохи энеолита-бронзы междуречья Базавлука, Соленой, Чертомлыка. Киев: Издатель Олег Филюк, 2014. (Курганы Украины. Т. 4). С. 19 – 40; Дараган М. Н. О формировании скифских колчанных наборов второй половины VI в. до н. э. // Stratum plus. № 3. 2017. С. 51 – 112].

У 2003 р. археологи зосередили увагу на двох курганах доби бронзи групи Шахтар та одному кургані доби бронзи в групі, що знаходилася поблизу с. Катеринівка (Нікопольський р-н, Дніпропетровська обл.). Кургани групи Шахтар (№ 28 та № 29) сягали заввишки 2,8 м та 4,5 м. Вивчення насипів цих курганів дало змогу отримати надзвичайно важливі дані про курганну архітектуру та ідеологічні уявлення найдавнішого населення степової України.

Стратиграфічні спостереження дали змогу реконструювати низку унікальних курганних споруд епохи енеоліту та ранньої бронзи, що відображають функціонування курганів не тільки як могильників, але й як культових місць для відправлення громадських ритуалів, які зберігали дане значення, ймовірно, тривалий час.

Найбільш ранніми в досліджених курганах є нечисленні, проте яскраві комплекси, що представляють три послідовних періоди енеолітичної епохи. З них два найдавніших поховання належать до «докурганного» раннього періоду енеоліту і представляють надзвичайно рідкісний випадок, коли грунтові енеолітичні поховання перекриваються насипом кургану епохи середнього енеоліту і ранньої бронзи. Унікальними також є залишки ритуального комплексу епохи середнього енеоліту (курган 29) у вигляді кромлеха і жертовника з стовповими конструкціями (мал. 24) [Полин С. В., Черных Л. А., Куприй С. А., Дараган М. Н. Отчет о работе Орджоникидзевской археологической экспедиции Института археологии НАН Украины в 2003 г. Раскопки курганов у сел Шевченко (Шахтер) и Старая Катериновка Никопольского района Днепропетровской обл. в зоне горных работ Северного и Шевченковского карьеров ОАО «Орджоникидзевский горно-обогатительный комбинат» // НА ІА НАНУ, № 2003/135], що є одним із найбільш повно простежених пам’ятників подібного типу на території від Приазов’я до Подністров’я. Основне поховання кургану є чи не єдиним збереженим із відомих у Причорномор’ї поховань, пов’язаних із культовими стовповими конструкціями.

Найдавніші насипи епохи енеоліту добудовувалися над впускними похованнями ямної культури, населення якої також зводило численні кургани. Взагалі ж епоха ранньої бронзи представлена однією з найчисленніших груп поховань, що відповідають трьом основним періодам раннього бронзового століття, виділеним за матеріалами Правобережної України й, зокрема, Орджонікідзевського регіону. Наступними в курганах стали впускні катакомбні поховання. Винятково впускними похованнями представлена і невелика група поховань бабинського культурного кола. У контексті вирішення історичних і хронологічних проблем порубіжжя епохи бронзи – раннього залізного віку безсумнівний інтерес представляють і знахідки поховань чорногорівської культури, що доповнюють невелику загалом серію таких поховань у Подніпров’ї.

У 2007 та 2017 – 2018 рр. археологи досліджували групу курганів поблизу с. Катеринівка в зоні робіт Шевченківського кар’єру. У 2007 р. увага науковців зосередилась на одному кургані епохи бронзи і двох скіфських. У центральному скіфському кургані групи 32 досліджено чотири поховання, три з яких – скіфського часу й одне – середньовічне. З первинним скіфським похованням 3, здійсненим у катакомбі завглибшки 3,2 м, пов’язано відправлення тризни, від якої залишилося не менш як 53 грецьких амфори. При цьому тризна була справлена ще до початку поховання – фрагменти одних і тих же амфор були знайдені на дні рову і під материковим викидом із поховання. Впускні скіфські поховання 2 (дитяче поховання-кенотаф) та поховання 4 (воїн у супроводі дівчини) впущені в край насипу відповідно з північної та південно-західної сторін.

Неординарним є впускне середньовічне поховання, залишене кочовим угорським населенням у процесі його просування з Південного Уралу на територію сучасної Угорщини в другій половині IX ст. В одній могилі поховано зі зброєю два знатних воїни (за висновком антрополога – батько і син), очевидно, загиблих в одному бою. Їхній високий соціальний статус підтверджується багатством і різноманітністю виготовлених із дорогоцінних металів поясних наборів [Сергей Н. Разумов, Марина Н. Дараган, Сергей В. Полин. Раннесредневековое воинское погребение у с. Старая Катериновка на правобережье нижнего Днепра // Hadak útján XXIV. Budapest, 2017. Р. 335 – 353].

У 2017 р. на окремих ділянках могильника проведена магнітна зйомка, завдяки якій виявлено 32 аномалії, що відповідають повністю розораним курганам.

Внаслідок повного археологічного дослідження всіх аномалій у 2017 – 2018 рр. підтверджено існування 29 курганів, з яких 24 виявились скіфськими та датуються в межах другої – початку останньої чверті IV ст. до н. е. В одному випадку комплекс аномалій відповідав кургану доби бронзи. Ще 5 аномалій пов’язані з комплексами золотоординського часу (XIII – XIV ст.).

У курганах епохи бронзи виявлено поховання ямної та катакомбної культури інколи в супроводі ліпних горщиків, прикрас із зубів та ратиць тварин, мушель та ін.

Скіфські поховання були влаштовані в катакомбах усіх трьох основних типів, в яких виявлено індивідуальні та колективні поховання. У низці курганів виявлено кільцеві рови. Підтверджується також тенденція відсутності ровів у жіночих курганах. На жаль, крім одного поховання, всі інші виявилися пограбованими.

Крім багатої антропології, яка досить повно збереглася майже в усіх похованнях, характерними знахідками були наконечники стріл (крім бронзових, по одному випадку кістяний та залізний), уламки наконечників та втоків списів і дротиків, буси, пряслиці керамічні або свинцеві, кістяне веретено, сережки, ножі, уламки кам’яного блюда, ворварки, уламки грецьких амфор тощо.

З цікавих знахідок треба згадати велике бронзове люстерко з ручкою, що знаходилось у потаємній схованці в бідному жіночому похованні, та складну золоту підвіску, що спаяна з 6 амфороподібних підвісок.

З рідкісних знахідок назвемо бронзовий сагайдачний або поясний крюк, залізну сокиру, глиняні хлібці. Останні в мілких уламках були знайдені в складі залишків тризни в рові одного з курганів.

Подібні хлібці та інша пластика є характерною ознакою для лісостепових територій. На теренах степу – це перша подібна знахідка. Всі скіфські поховання датуються в межах першої – третьої чверті IV ст. до н. е.

Повною несподіванкою було відкриття половецьких курганів золотоординського часу (XIII – XIV ст.). Поховання здійснювались у простих грунтових ямах завглибшки до 1 м у кількості від одного до трьох у кургані, оточених кільцевими ровами малого діаметра. Поховання здебільшого безінвентарні, в дощаних трунах; небіжчики лежали витягнуто на спині, головами на захід. У орному шарі над похованнями знайдено численні уламки обпаленої червоної цегли, чомусь у сполученні зі шматками залізної руди та дрібних уламків ракушняку, які спочатку сприймались археологами як залишки сучасних будівель на курганах.

Проте за аналогіями в Нижньому Подонні відомо про існування надгробків з обпаленої цегли над похованнями в курганах золотоординського часу. І сам характер цегли свідчить про її давнє походження. Ключем для атрибуції і датування половецьких поховань виявилася знахідка половини золотоординського бронзового дзеркала з рельєфним зображенням по колу гону тварин разом із залізними шарнірними ножицями.

Найбільш загадковим було відкриття в одному кургані (поблизу половецьких) заглибленої в материк печі типу тандиту з додатковою ямою, через яку здійснювалось підкладання палива та посилювалась тяга під час горіння. Стінки та підлога печі були сильно пропалені. Проте пічка виявилась абсолютно пустою і дослідники не одержали жодних натяків про її призначення. Можна було б думати, що тут, на місці, виготовлялася цегла для половецьких надгробків, однак доказів на користь цього немає жодних [Полин С. В. Амфоры и клейма из кургана № 32 у г. Орджоникидзе и некоторые вопросы амфорной хронологии // АМА. 2011. Вып. 15. С. 240 – 264; Черных Л. А., Дараган М. Н. Курганы эпохи энеолита-бронзы междуречья Базавлука, Соленой, Чертомлыка. Киев: Издатель Олег Филюк, 2014. (Курганы Украины. Т. 4). С. 102 – 113; Бондарь К. М., Дараган М. Н., Полин С. В. Моделирование пространства и реконструкция погребальной обрядности на скифском курганном могильнике по данным магнитометрии и археологических раскопок // Виртуальная археология. СПб., 2018. С. 13 – 28].

Слід зазначити, що повна археологічна перевірка всіх виявлених магнітних аномалій на курганних пам’ятках проведена вперше. Результати геомагнітної зйомки та археологічних досліджень аномалій засвідчують, що простір видимих курганів насичений курганами меншого розміру та гіршого ступеня збереженості. Ці дані дали змогу прийти до невтішного висновку, що всі без винятку курганні могильники, які були розкопані на новобудовах в Україні за останні 50 років, досліджені в кращому випадку наполовину, оскільки велика кількість зруйнованих і повністю знищених курганів у цих могильниках, які залишаються невидимими для археологів, не були досліджені. Нині без попередньої повної геофізичної розвідки проводити дослідження курганних могильників не можна.

Але ці ж дані вселяють надію на виявлення нових курганів на території і тих могильників, які вважаються повністю дослідженими.

Джерело: . – Дніпро: Журфонд, 2020 р., с. 28 – 41.