Дослідження 1960-х років

С. В. Полін, М. М.Дараган

Приводом до початку постійних досліджень скіфських курганів у районі Орджонікідзе слід вважати розкопки 1961 р., коли на запрошення Нікопольського краєзнавчого музею Скіфська експедиція Інституту археології АН УРСР під керівництвом А. І. Тереножкіна провела поблизу с. Кірове (нині с. Чистопіль, Нікопольський р-н, Дніпропетровська обл.) розкопки низки курганів, що сягали заввишки 1 – 2 м та належали заможним рядовим скіфам і представникам нижчих верств скіфської знаті. Окремі катакомби в кіровських курганах виділялися складністю конструкції, глибиною і загальним об’ємом. Глибина підземних поховальних споруд досягала 7 м і їх дослідження було досить складним і небезпечним. Забезпечення техніки безпеки підземних робіт на курганах, а значною мірою і їх проведення, райком КПУ доручив керівникові рудоуправління ім. Орджонікідзе Г. Л. Середі. Він надавав усіляку допомогу археологам і шахтарями-прохідниками, забезпечував роботи кріпильних лісом і багато чим іншим.

Після тісного спілкування на розкопках біля с. Кірове інтерес Г. Л. Середи до досліджень археологів переріс у багаторічну співпрацю і вже в 1964 – 1965 рр. на його запрошення Скіфська Нікопольська експедиція Інституту археології АН УРСР під керівництвом А. І. Тереножкіна почала тривале та послідовне 20 вивчення курганів на території Орджонікідзевського гірничо-збагачувального комбінату, що займає пониззя межиріччя річок Солона, Базавлук та Чортомлик.

У 1969 – 1993 рр. ці дослідження проводила Орджонікідзевська експедиція Інституту археології АН УРСР під керівництвом Б. М. Мозолевського, а з 1994 р. і донині – Орджонікідзевська експедиція Інституту археології НАНУ, очолювана С. В. Поліним.

Період робіт Орджонікідзевської експедиції припав на час повного переходу Орджонікідзевського ГЗК на видобуток марганцю відкритим способом, що передбачало знищення значних степових територій і відповідно всіх археологічних пам’яток на їх поверхні. Як відзначав А. І. Тереножкін, «основне завдання експедиції полягає в зйомці планів курганних груп, обліку курганів і з’ясуванні за допомогою буріння, які з них відносяться до бронзового, а які до скіфського часу… Іншим завданням експедиції є проведення розкопок скіфських курганів». У результаті на території розробок комбінату на площі близько 200 км2 розвідками А. І. Тереножкіна (1964 – 1965) і Б. М. Мозолевського (1970 – 1972) виявлено до 300 курганів різної величини.

До них належали знаменитий скіфський царський курган Чортомлик, що частково досліджувався ще в 1861 – 1863 рр., низка менших курганів вищої скіфської знаті, яких ще не торкалася рука дослідників, а також безліч дрібних курганів різних епох.

З огляду на це формувалося завдання Орджонікідзевської експедиції – дослідження ВСІХ курганів на території гірських розробок комбінату.

У 1964 – 1965 рр. члени експедиції досліджували курганні групи біля с. Капулівка (Нікопольський р-н, Дніпропетровська обл.) та Шахти № 22, Свинарьова могила та ін. (мал. 6).

У похованні 2 кургану 12 з групи біля Шахти № 22 досліджено пограбоване поховання воїна першої половини V ст. до н. е., при якому було не менше двох комплектів важкого захисного обладунку. Незважаючи на руйнування, вдалося частково реконструювати спорядження, що складалося з двох панцирів – залізного та бронзового, бронзових поясів, наборного шолома та щитів, набраних в одному випадку з залізних, а в іншому – бронзових пластин [Горелик М. В. Реконструкция доспехов скифского воина из кургана у с. Орджоникидзе // Скифы и сарматы. К., 1977. С. 146 – 151]. Прикрасою одного з щитів була велика бронзова бляха у вигляді риби (мал. 7).

У курганних групах біля с. Капулівка та в Свинарьовій могилі була відкрита низка скіфських поховань, що належали як простому, так і заможному населенню. Більшість із них була вщент пограбованою, проте в деяких збереглися виразні знахідки, представлені, зокрема, і вишуканими прикрасами (мал. 8).

До елітних скіфських поховань належала Страшна Могила, насип якої сягав заввишки 7 м. Земляні роботи на кургані тривали 19 днів: 3 дні знімався насип (з яких набігає тільки дві зміни чистого часу роботи бульдозера), 15 днів тривало дослідження центральної гробниці і кінської могили, 1 день досліджувався грабіжницький хід. Уже під час розкопок центральної гробниці бульдозер працював іще три дні, зачищаючи підкурганну поверхню на прилеглій території. Але це абсолютно недостатній термін для повного дослідження насипу кургану подібної величини.

В кургані була відкрита катакомба завглибшки 6,9 м та пов’язане з нею кінське поховання, влаштоване за 1,6 м на захід від вхідної ями катакомби. Катакомба пограбована, а від основного небіжчика, молодого юнака, залишилися тільки просякнуті окислами бронзи кістки гомілок, з чого можна зробити висновок, що його поховали у кнемідах. А на ребрах та кістках таза знаходились окисли заліза, в яких можна вбачати ознаки наявності на похованому залізного панциря; збереглися й залишки вбрання, оздобленого золотими платівками. В потойбічний світ юнака супроводжував воїн-лучник, який лежав перед виходом із поховальної камери, вздовж її східної стіни [Тереножкин А. И., Ильинская В. А., Черненко Е. В., Мозолевский Б. Н. Скифские курганы Никопольщины // Скифские древности. К., 1973. С. 132 – 136].

У 2000 р. археологи віднайшли залишки Страшної Могили. Виявилось, що за минулі роки значна частина кургану була знищена кар’єром, а та, що збереглася, давно спланована і частково присипана кар’єрними відвалами. Уцілів лише невеликий східний сегмент кургану зі шматочком крепіди і рову. Потужна крепіда у вигляді кам’яної наброски збереглася заввишки 1 м. За нею, на відстані 5 м, виявлено кільцевий рів. На превеликий жаль, розкопки до кінця так і не вдалося довести, але в цілому інформація про неповне дослідження пам’ятника підтвердилася.

Археологічні розкопки 1969 – 1992 рр. поблизу м. Орджонікідзе нерозривно пов’язані з ім’ям Б. М. Мозолевського. Так, уже в 1969 р. під його керівництвом дослідили два кургани епохи бронзи: один у групі Страшної Могили і Степовий курган із однойменної групи, що знаходиться на захід від с. Богданівка (у 1970-х рр. населений пункт виключений з облікових даних у зв’язку з переселенням жителів).

У 1970 р. досліджувалася курганна група біля с. Нагірне (в середині 1970-х рр. населений пункт вилучений з облікових даних у зв’язку з переселенням жителів), в якій половина з 13 курганів належала до скіфського часу. «Очолювала» групу знаменита Хомина Могила, що сягала заввишки 3,2 м, діаметр 34 – 44 м, і була оточена по основі крепідою. У кургані відкрили три послідовні гробниці в катакомбах. У центральній у нішах вхідної ями знаходилися поховання двох коней у срібних вуздечках фракійського стилю. В пограбованій камері знайдено кістки людини і тварин, наконечники стріл, уламки залізного меча, набірного пояса, наконечників списів, цвяхів та скоб, бронзової посудини, амфор, деталі кістяного гребеня, дрібні золоті вироби і ручка дерев’яної посудини у вигляді золотої скульптурки вепра.

У першій впускній гробниці, пограбованій у давнину, виявлено людські кістки, уламки амфор, пастові намиста, більше ста дрібних золотих виробів, срібні фіала та кілік, деталі кістяного веретена та гребеня. У другій впускній гробниці в стінці в спеціальній ніші знаходилося супроводжуюче поховання коня в вуздечці з залізними прикрасами. У камері було поховання підлітка, при якому знайшли набірний пояс зі срібних пластин, сагайдак зі стрілами і ножами, кістки тварини з жертовної їжі, наконечники списів і дротиків, амфора [Мозолевский Б. Н. Скифские погребения у с. Нагорное близ г. Орджоникидзе на Днепропетровщине // Скифские древности. Киев, 1973. С. 187 – 234; Мозолевский Б. Н. Фракийская узда из Хоминой Могилы // Studia Thracica. 1975. T. I].

У 1970 р. укладено договір про співпрацю між ОГЗК і Інститутом археології АН УРСР на 10 років щодо проведення археологічних досліджень на Орджонікідзевських кар’єрах. Була створена постійно діюча Орджонікідзевська експедиція Інституту археології на чолі з Б. М. Мозолевським. За угодою на археологічні дослідження щорічно виділялося 5 000 руб. на зарплату наукових співробітників, обробку та публікацію матеріалів за повного технічного забезпечення з боку комбінату землерийною та підйомною технікою, автотранспортом, робітниками-землекопами. Перед експедицією ставилося завдання дослідження всіх курганів у зонах просування кар’єрів.

Джерело: . – Дніпро: Журфонд, 2020 р., с. 19 – 23.