Могила І. К. Кияшка
Оксана Колесник
Могила І. К. Кияшка (іст.) Вул. Північно-Промислова, центральний міський цвинтар, на Алеї почесних поховань, ліворуч.
Кияшко Іван Кирилович (21.09.1920, с. Велика Лепетиха, ВеликоЛепетиський р-н, Херсонська обл. – 19.05.1988, м. Орджонікідзе (нині м. Покров), Дніпропетровська обл.) – повний кавалер ордена Слави.
Закінчив 4 класи школи. Працював токарем на Шолоховській МТС у Дніпропетровській області.
У 1940 р. призваний до лав Червоної армії.
Командир гарматного розрахунку 123-го овптдн 175-ї сд 47-ї А 2-го Білоруського фронту сержант І. К. Кияшко в період із 28 березня до 3 квітня 1944 р.
у боях поблизу м. Ковель вогнем з гармати розбив ворожий дзот, 2 бліндажі з кулеметами, знищив 3 вогневі точки та знешкодив 30 гітлерівців. Наказом по частинах 175-ї сд від 12 квітня 1944 р. нагороджений орденом Слави 3-го ступеня.
У боях у передмісті м. Варшава (Польща) на правому березі р. Вісла 10 – 18 вересня 1944 р. ст. сержант І. К. Кияшко прямою наводкою розбив гармату противника, знищив 9 кулеметних точок, 3 дзоти та 2 бліндажі, підбив 1 автомобіль, попередив вибух ящиків із боєприпасами. Наказом по військах 47-ї А від 25 жовтня 1944 р. його було нагороджено орденом Слави 2-го ступеня.
15 – 17 січня 1945 р. під час прориву оборони противника в районі населеного пункту Калушин (за 4 км на північний захід від м. Легіоново, Польща) та форсуванні р. Вісла поблизу м. Нови-Двур-Мазовецки (північніше Варшави) вогнем з відкритої позиції вразив 4 кулемети противника, гармату, дзот і бліндаж. Під час бою І. К. Кияшко отримав поранення, але не покинув розташування війська. Указом Президії Верховної Ради СРСР від 31 травня 1945 р. був нагороджений орденом Слави 1 ступеня.
У 1946 р. демобілізувався. Проживав у м. Орджонікідзе. Працював електрослюсарем на шахті. Помер 19 травня 1988 р.
На могилі встановлено пілон із червоного граніту, на лицьовому боці якого вигравійовані портрет, напис, дві гвоздики та зображення трьох орденів Слави в лівому верхньому кутку. На зворотному боці пілону – портрет на емалі.
Джерела та література:
1. Центральний архів Міністерства оборони РФ, ф. 33, оп. 686044, спр. 3705; оп. 686046, спр. 170; оп. 690155, спр. 1260.
2. Дубров Б. И. Солдатская слава. Киев, 1987.
Джерело: . – Дніпро: Журфонд, 2020 р., с. 106 – 107.