2018 р. Звід пам’яток України

Миколаївська церква (мур.) 1542 р., розташована біля східної межі монастирського подвір’я на самому березі ріки Турія.

Найбільшу архітектурно-мистецьку цінність має найдавніша споруда комплексу Св. Миколаївського монастиря – Миколаївська церква. Величавий храм Св. Миколая підіймався над монастирськими будівлями. Храм побудований у візантійському стилі з притаманними цій місцевості особливостями, був мистецькою і архітектурною перлиною поліських зодчих.

Розташування її відрізняється від інших монастирських ансамблів Волині XV−XVII ст., де храм посідає здебільшого центральне місце і є архітектурною домінантою, навколо якої групуються інші будівлі комплексу. Збудовано церкву на кошти князя Сангушка на місці більш давньої дерев’яної.

Миколаївський храм постійно перероблявся, внаслідок чого втратив свій первісний вигляд. Так, наприклад, до того як храм став в 1839 р. православним він мав ганок у вигляді шестиколонний портик з фронтоном, на західному фасаді з᾽явився прикрашений тригліфами класицистичний фриз, фрагменти якого збереглися на наріжних контрфорсах західного фасаду. Після того, як Миколаївський монастир знову став православним (середина XIX ст.), ганок розібрали, щоб знищити сліди уніатських перебудов. В XX ст. було знищено верх, готичні віконця зроблені прямокутними і взагалі з храму зробили їдальню та кухню, а сам монастир був притулком для літніх людей. Миколаївська церква різностильова. За деякими частинами спостерігається схильність до готичного стилю, це проявляється в у влаштуванні контрфорсів по осях арок, які утворюють хрещаті склепіння над навою, також форма аркового отвору, яким поєднувалася центральна апсида з навою.

Миколаївська церква – чотиристовпний тринавовий одноверхий храм, первісно триапсидний. Велика центральна апсида значно більша за площею та об’ємом від мініатюрних бічних. Дві апсиди (центральна та північна) збереглися. Замість третьої (південної) згодом з’явилася прямокутна прибудова. Відповідно до характеру архітектурних деталей цю прибудову можна датувати XVII−XVIII ст.

Аналіз архітектурно-конструктивних особливостей Миколаївської церкви дає підстави встановити її приналежність до тієї групи культових споруд Волині, в об’ємно-просторовій структурі яких поєднуються будівельні давньоруські традиції з елементами готичної архітектури. Про зв’язок архітектури Миколаївської церкви Милецького монастиря з давньоруськими будівельними традиціями свідчить, зокрема, план вівтарної частини, яка складалася з трьох апсид, перекритих конхами. Зразки домонгольського культового будівництва нагадує й скромний зовнішній декор церкви – стіни її по периметру були увінчані поребриком з цегли, фрагменти якого збереглися на східному та частково південному фасадах будівлі.

Данина принципам готичної архітектури проявляється у влаштуванні контрфорсів по осях попружних арок, які несуть систему хрещатих склепінь над навою, на кутах головного (західного) фасаду та по осі центральної апсиди.

Незвичайна масивність північно-західного наріжного контрфорсу зумовлена тим, що в ньому «сховані» вузькі гвинтові сходи на хори та вище – на склепіння храму, яке під час чергового нападу татар або сусіднього феодала могло стати останнім прихистком для ченців. Непримітним був і вузький вхід на сходи, влаштований у напівтемному північно-західному куті храму.

Про вплив готики свідчить виразна стрілчаста форма високого аркового отвору, яким центральна апсида сполучалась із навою. Одночасно в архітектурі Миколаївської церкви помітні риси, притаманні мурованому культовому будівництву Волині XV−XVI ст. її центральна частина в плані – квадратна, об’єм – майже кубічний. Цим Миколаївська церква схожа на видатну споруду Волині середини XV ст. – Богоявленську церкву в Острозі. Над геометричним центром основного об’єму церкви підносився верх з циліндричним підбанником.

Оригінальність архітектурно-конструктивного задуму церкви Милецького монастиря виявилась у системі склепінь, які перекривають центральну частину храму. Незвичайним є поєднання п’яти хрещатих склепінь з перекриттям нартекса циліндричним склепінням з розпалубками над первісними невеликими вікнами західного фасаду. Така конструкція перекриття в західній частині Миколаївської церкви зумовила влаштування опорних стовпів різного перерізу: на відміну від східної пари стовпів (у плані восьмикутних) форма плану двох західних нагадує половину неправильного восьмикутника.

Унікальним для українського культового будівництва XVI ст. є оригінальне поєднання склепінь над навою з верхом на циліндричному підбаннику, який спирався на чотири попружні арки та пандативи. Однакова висота хрещатих склепінь бічних і центральної нав та майже однакова їх ширина надавали інтер’єру Миколаївської церкви характеру урочистого зал.

Миколаївську церкву в Мильцях, яка не має прямих аналогів у культовому будівництві Правобережної України, доцільно порівняти з храмами Білорусі та Литви. «Зальністю» центрального об’єму в поєднанні з триапсидною вівтарною частиною церква схожа на групу храмів, збудованих у Вільні в XVI ст.

Первісне освітлення інтер’єру храму було досить скупим: крім пучка світла з вікон підбанника, його освітлювали лише п’ять невеличких віконець, високо розміщених на західному (три вікна) та східному (два вікна над дахами бічних апсид) фасадах центральної частини будівлі. Цією характерною особливістю храм Милецького монастиря нагадує костел Св. Духа при будинку для вбогих на колишній Домініканській вулиці в м. Гродні, інтер’єр якого освітлювався лише високо розміщеними вікнами в апсиді та на торці храму.

Можна припустити, що будівники Миколаївської церкви Милецького монастиря взяли за взірець Благовіщенську церкву Супрасльського монастиря (1503−1510 pp.) – одноверхого чотиристовпного величного храму. Незважаючи на суттєву різницю в розмірах, невелика Миколаївська церква за об’ємною структурою схожа на церкву Благовіщення, в якій східна пара опорних стовпів (у плані восьмикутних) відрізняється від західної пари (у плані квадратних).

У 50-60-х рр. ХХ ст. демонтований купол церкви. На стику XX−XXI ст. споруджений новий купол. У 2002−2004 рр. відреставрований вцілілий фрагмент розпису XVI ст. «Пресвята Богородиця на престолі». Образ перебуває в заскленій ніші в центральній частині вівтаря. У 2005 р. відремонтований храм знову освячений.

На початку XX ст. увагу численних прочан у Миколаївській церкві привертали дві благодатні ікони – Божої Матері та Святителя Чудотворця Миколи. Ікона Святителя Миколи, яка датується 1589 p., належить пензлю маляра з Сучави Григорія Босиковича.

Джерела та література:

Архієпископ Варфоломій. Мілецький Свято-Миколаївський монастир. – Рівне, 2003. – 148 с.;

Архітектурно-конструктивний задум церкви Милецького монастиря / Архітектурні пам’ятки від старовини до сучасності. Архітектурний український портал // [];

Історія української архітектури. – К. : Техніка, 2003. – 472 с.;

Ковальчук Є. Милецький Свято-Миколаївський монастир у культурно-мистецькій спадщині Волині // Могилянські читання 2005. Збірник наукових праць. – Київ, 2006. – С. 236;

Кудринский Ф. Мелецкий монастырь (Исторический очерк) // Волынские епархиальные ведомости. – 1887. – №5. – С. 140–148;

Монастир Св. Миколая у селі Мильці Старовижівського району Волинської області / Історична Волинь // [];

Малімон Н. З вікна келії видно не тільки Турію, а й цілий світ / Щоденна всеукраїнська газета «День» // [];

Мильці / Архітектурні та природні пам’ятки України // [];

Милецкий Свято-Николаевский мужской монастир / Монастыри и храмы украинской православной церкви // [];

Памятники градостроительства и архитектуры Украинской ССР: (Ил. Справ.-каталог). В 4-х т. – К. : Будівельник, 1983 – Т. 2;

Рожко В. Є. Православні монастирі Полісся: Історично-краєзнавчий нарис. – Луцьк : Надстир᾽я, 1996. – 212 с.;

Федчук О. Милецький Свято-Миколаївський монастир в 1944–1947 рр. // Дзвони Волині. – 2011. – № 12. – (257). – С. 6;

Цинкаловський О. Стара Волинь і Волинське Полісся : (Краєзн. Словник – від найдавніших часів до 1914 р.). – Т. 2. – Вінніпег, 1986. – 578 с.

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. Волинська область. . – К.: 2018 р., с. 399 – 403.