Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Здобудеш Українську державу або згинеш у боротьбі за неї!

Богдан Хмельницький

?

2000 р. Пам’ятки архітектури та містобудування України

Садиба Комарів-Чихачових

Садибний комплекс розташований у центрі сучасного поселення на відокремленій території в петлі р.Жван, на місці кам’яного замку XVI ст. (частково зберігся), що належав стародавньому багатому українському роду Курилів, або Чурилів. Головний, відзначений обелісками, вхід до садиби – з центральної вулиці поселення.

Наприкінці XVIII ст. садиба належала землевласниці Катерині Косаківській, потім була конфіскована Катериною II та подарована в 1795 р. графу Станіславу Комару. У 1800-1805 рр. граф збудував великий палац (“подільський Версаль”), флігелі та господарські будинки в оточенні великого парку (парк засновано у 2-й половиш XVIII ст.). У палаці жила дочка С.Комара – відома європейська красуня Дельфіна – муза польського поета Зіґмунда Красинського. Фридерик Шопен присвятив їй ряд своїх найкращих музичних композицій, а французький художник Делакруа втілив її образ в численних творах. У 70-х роках XIX ст. садибу купив контр-адмірал М.Чихачов. З часів революції до 1928 р. в палаці розміщувався сільськогосподарський технікум, а з 1958 р. – середня школа-інтернат.

Палац розташований на території замку, вздовж його південної куртини в рівні верхньої позначки кам’яних ескарпів, які збереглися донині. Західний та східний бастіони, фланкуючи парковий фасад, створюють своєрідні оглядові майданчики, захищені глухим парапетом.

Будинок прямокутний у плані, цегляний, потинькований, виконаний у формах зрілого класицизму. Розташований на схилі, він має два основні та один цокольний (з паркового боку) поверхи. Головний фасад акцентовано чотириколонним портиком великого іонічного ордера, завершеним трикутним фронтоном. На парковому фасаді йому відповідає такий само, але пристінний портик з три-четвертних колон, фланкований бічними слабко висунутими вперед ризалітами.

Особливість паркового фасаду – галерея на квадратних стовпчиках, куди виходять двері парадних кімнат 2-го поверху. Збереглися фрагменти готичної за малюнком кованої огорожі (частково демонтована на металобрухту 1928 р.). Галереї на бічних ризалітах відповідають балкони, підтримувані кам’яними консолями.

Палац має міжповерховий пояс у вигляді антаблемента доричного ордера, який надає 3-му поверху характеру аттикового. Кути стін під карнизом були прикрашені ліпниною у вигляді виноградних грон (не збереглися). Вікна 1-го поверху витягнуті по вертикалі, а 2-го – наближалися до квадрата з характерною низькою посадкою щодо підлоги. У 1960-х роках в міжризалітових частинах піднято рівні підвіконників і збільшено висоту вікон, що негативно вплинуло на пропорційність фасадів. З паркового боку до загальної композиції будинку входить оранжерея. Тераса в рівні верхнього перекриття оранжереї мала огорожу у вигляді кам’яної балюстради з балясинами барокових форм (демонтована внаслідок руйнації у 1960-х роках).

Розпланування палацу – симетричне. Це дворядна анфілада з розміщеним на центральній поперечній осі вестибюлем та парадним залом. Вхід до парадного залу пролягав навкруги через анфіладу салонів (нинішній вхід до залу з вестибюля – пізнішого походження). На 2-й поверх з вестибюля вели вузькі напівтемні стрімкі сходи, розташовані впритул до стіни залу (в 1960-х роках сходи перенесено в окреме приміщення ліворуч від вестибюля). У причілках палацу – сходові клітки “чорних” входів. Цокольний поверх з’єднувався окремим проходом з зимовим садом оранжереї.

Стіни парадного залу оздоблені пілястрами з коринфськими капітелями поширеного на Поділлі мілетського типу. Зал був прикрашений панелями зі штучного мармуру та дзеркалами в міжвіконних про-стінках. Плафон у фризовій частині обведений ліпною, рослинного малюнка спіраллю, закріпленою в кутах медальйонами з ліпними зображеннями музичних інструментів. У салонах – розкішні, витонченої роботи ліпні плафони та розетки. У композиції інтер’єру колишнього кабінету – колони доричного ордера з одноглавими польськими орлами в капітелях та арматурою в метопах. Колони та стіни кабінету облицьовані штучним сірим мармуром, окремі кімнати були оббиті шпалерами. Дитяча кімната, що не збереглася, була вирішена в японському стилі.

Перекриття 1-го та 2-го поверхів – по дерев’яних балках, цокольного та оранжереї – склепінчасті на попружних арках.

Будинок є зразком великого палацу з чітко розробленим притаманним Поділлю типом об’ємно-просторової та розпланувальної структури.

Парк, заснований у XVIII ст. в період будівництва палацу, згодом був реконструйований відомим паркобудівником Діонісієм Міклером. Нині збереглася лише невелика припалацова ділянка парку на південно-західних стрімких схилах р. Жван, що прилягають до ставка (у 1980 р. ставок значно збільшився завдяки новій греблі). Первісно парк розташовувався і на протилежному (правому) березі річки та ставка серед мальовничих скель-останців, які у 20-х роках XX ст. знищені разом з деревами.

Є.В.Тиманович

Джерело: Пам’ятки архітектури та містобудування України. – К.: Техніка, 2000 р., с. 78 – 79.