Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не дозволиш нікому плямити слави, ні честі твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

Левандівка с

Колонія Левендорф, розташована на північний захід від історичного центру Львова, вперше згадана в 1778 р. В 1931 р. село Левандівка включене до складу Львова.

Між вулицями Широкою та Повітряною паралельно до вулиці Вигоди простягається вулиця Пілотів, названа так 1936 року. Від 1928-го називалася Замойського на честь польського політичного та військового діяча Яна Замойського (1542-1605). Будинки № 5 та № 7 – барачна житлова забудова початку 1950-х. № 9 – одноповерхова лазня 1950-х років. Забудова вулиці: одно- та двоповерховий конструктивізм 1930-х, одно- та двоповерхова забудова 2000-х років.

Паралельно до вулиці Вигоди йде вулиця Доробок, названа так 1933 року. Від 1924-го мала назву Пястів. За польських часів адресу № 14 мала фабрика газованої води Фрідмана, зараз цю адресу має одноповерховий житловий будинок. Забудова вулиці: одно- та двоповерхова садибна 1930-1960-х, 5-14-поверхова 1980-х, одно- та двоповерхова 2000-х років.

Перпендикулярно до вул.Широкої простягається тупикова вулиця Олешківська, названа так 1993 року. Від 1925-го мала назву Каштелянська, від 1936-го – Старостинська, від 1944-го – Громадянська. Забудова: одноповерхова садибна.

Паралельно до вул.Олешківської йде вулиця Дідушка, названа так 1993 року на честь українського військового діяча, одного з організаторів легіону Українських Січових Стрільців Василя Дідушка. Від 1925-го називалася Замкнена, від 1936-го – Комісарська. Забудова вулиці: одноповерхова садибна, будинки № 3 та № 8 дерев’яні.

Паралельно до вул.Дідушка – вулиця Невелика, названа так 1950 року. Від 1931-го мала назву Гетьманська, від 1936-го – Підкоморська. Забудова: одноповерхова садибна.

Вулиця Сластіона простяється від вул. Вигоди до вул.Гніздовського. Названа так 1993 року на честь українського художника й етнографа Опанаса Сластіона (1855-1933). Від 1958-го називалася Низинна бічна. Забудова: двоповерховий конструктивізм 1930-х, одноповерхова садибна.

Вул.Калнишевського зі Сластіона сполучає вулиця Низинна, названа так 1950 року. Від 1929-го вона мала назву Шевченка бічна, від 1930-го – Нова, від 1931-го – Багниста. Будинок № 11 – одноповерховий житловий барак 1950-х років. Будинки № № 19, 21, 23, 25 – двоповерхові житлові бараки 1950-х. Забудова вулиці: двоповерхова барачна 1950-х, дев’ятиповерхова житлова 1970-х.

Вул.Повітряну зі Сластіона з’єднує вулиця Вигода, названа так 1933 року. Будинки № 42, 44, 46 – двоповерхові житлові бараки 1950-х років. Забудова вулиці: одно- та двоповерховий конструктивізм 1930-х, двоповерхова житлова забудова 1950-х, п’ятиповерхова житлова забудова кінця 1960-х, одно- та двоповерхова забудова 2000-х років.

Паралельно до вул.Орельської простягається вулиця Темницьких, названа так 1993 року на честь галицьких громадсько-політичний діячів братів Володимира (1879-1938) й Омеляна (1882-1918) Темницьких. Від 1924-го називалася Пястів на честь першої династії польських князів і королів (IX-XIV століття), від 1933-го була частиною вулиці Доробок. Забудова вулиці: одноповерховий конструктивізм 1930-х, одноповерхова садибна забудова.

Перпендикулярно до вул.Широкої йде вулиця Планерна, названа так 1936 року. Від 1928-го називалася Шевченка бічна. Забудова: одно- та двоповерхова садибна.

Паралельно до вул.Планерної пролягає вулиця Ангарна, названа так 1936 року. Від 1931-го називалася Барська. Забудова: одно- та двоповерхова садибна 1950-2000-х років.

Ілько Лемко

Джерело: “”, 28 грудня 2007 року, № 238 (308)

Від вул.Широкої на північ відгалужується вулиця Олесницького, названа так 1992 року на честь українського громадсько-політичного діяча, голови товариства “Просвіта” Євгена Олесницького (1860-1917). У 1916-1926 роках вона мала назву Варшавська, від 1933-го – Капітана Бастира на честь першого польського військового пілота Стефана Бастира (1890-1920), в часи німецької окупації – Кохановскіґассе, від 1946-го – Багрицького на честь російського радянського поета.

У будинку № 14 за часів СРСР містився опорний пункт правопорядку. Забудова вулиці: одно- та двоповерховий конструктивізм 1930-х, одноповерхова садибна забудова, одно-, дво- і триповерхова житлова забудова 2000-х років.

Паралельно до вул.Олесницького пролягає вулиця Тісна, названа так 1933 року. Від 1928-го вона називалася Собєського на честь польського короля Яна III Собєського. Забудова вулиці: одно- та двоповерховий конструктивізм 1930-х, одноповерхова садибна забудова, п’ятиповерхова забудова 2000-х років. На вулиці є дві діючі водяні колонки.

Паралельно до вул.Тісної пролягає вулиця Мирна, названа так після 1940-х. Від 1931-го вона називалася Конопніцької, на честь польської письменниці, від 1933-го – Мірна. Будинок № 6 – дерев’яний. Забудова вулиці: одно- і двоповерховий конструктивізм 1930-х, одноповерхова садибна забудова. На вулиці є одна діюча водяна колонка.

Паралельно до вул.Мирної йде вулиця Скромна, названа так 1933 року. Від 1923-го вона називалася Сенаторська. Забудова: одно- і двоповерховий конструктивізм 1930-х, одноповерхова садибна забудова, забудови 2000-х років. На вулиці є діюча водяна колонка.

Паралельно до вул.Скромної простяглася вулиця Чижевського, названа так 1993 року на честь визначного українського славіста, філософа та громадського діяча Дмитра Чижевського (1894-1977). Від 1928-го називалася Сєнкевіча, від 1933-го – Зв’язкова, у 1950-1993-х – Профспілкова. У будинку № 43 за часів СРСР був дитячий садок, зараз тут базова станція мобільного зв’язку. Забудова вулиці: одно- і двоповерховий конструктивізм 1930-х, одноповерхова садибна забудова, одноповерхова забудова 2000-х років.

Паралельно до вул.Чижевського – вулиця Моторна, названа так 1936 року. Від 1927-го вона називалася Любельська, від 1933-го – Спулдзєльча (Кооперативна). Будинок № 58 – дерев’яний. Забудова вулиці: одно- і двоповерховий конструктивізм 1930-х, одноповерхова садибна забудова, двоповерхова забудова 2000-х років.

Паралельно до вул.Олесницького пролягла вулиця Мацієвича, названа так 1991 року на честь українського інженера-конструктора і пілота Лева Мацієвича (1977-1910). Від 1925-го називалася Чарнецького, від 1933-го – Стеца, від 1946-го – Алелюхіна, на честь радянського льотчика. Забудова: одноповерхова садибна. На вулиці є діюча водяна колонка.

Паралельно до вул.Мацієвича йде вулиця Каганця, названа так 1992 року на честь українського політичного діяча та діяча “Просвіти” Марка Каганця (1881-1908), від 1923-го мала назву Польова, від 1932-го – Жвіркі, в часи німецької окупації – Шашкевичґассе, а від 1946-го – Нестерова на честь російського льотчика, учасника Першої світової війни. Забудова вулиці: одно- та двоповерховий конструктивізм 1930-х, одноповерхова садибна забудова.

Паралельно до вул.Моторної йде вулиця Пропелерна, названа так 1933 року. Від 1924-го називалася Словацького. Будинки № 75 та № 77 – дерев’яні. Забудова вулиці: одно- і двоповерховий конструктивізм 1930-х, одноповерхова садибна забудова, одно- і двоповерхова забудова 2000-х років.

Паралельно до вул.Пропелерної пролягає вулиця Загородня, названа так 1946 року. Від 1922-го вона називалася Потоцького, від 1933-го – Загорода. Будинок № 6 – дерев’яний. Забудова: одно- і двоповерховий конструктивізм 1930-х, одноповерхова садибна забудова, одно- і двоповерхова забудова 2000-х років.

Паралельно до вул.Загородньої йде вулиця На Чвертях, названа так 1933 року. Від 1923-го вона називалася Затишшя. Забудова: одноповерховий конструктивізм 1930-х, одноповерхова садибна забудова, одно- і двоповерхові забудови 2000-х років.

Паралельно до вулиці На Чвертях – вулиця Немирівська, названа так 1950 року. Від 1928-го вона мала назву Блонна (Лугова). Забудова: одноповерховий конструктивізм 1930-х, одноповерхова садибна забудова, одно-, дво- і триповерхові забудови 2000-х років.

Паралельно до вул.Немирівської пролягає вулиця Калнишевського, названа так 1992 року на честь останнього отамана Запорізької Січі Петра Калнишевського (1690-1803). Від 1950-го вона була частиною вулиці Низинної, від 1958-го мала назву Хабарівська. Будинки № № 2, 4, 6, 7, 8, 11, 19 – двоповерхові гуртожитки та житлові будинки барачного типу 1950-х років. Будинок № 13 – триповерховий барачний гуртожиток 1950-х. У чотириповерховому житловому будинку 1960-х від радянських часів міститься магазин “Автозапчастини”, продуктова крамниця та бар. У 1970-1980-х тут також був комісійний магазин із продажу автомобілів, до початку 1990-х це був головний у Львові пункт торгівлі новими й уживаними авто. Тепер на місці колишнього автобазару – автостоянка. У п’ятиповерховому житловому будинку 1960-х за СРСР містився магазин промкооперації. Забудова вулиці: 2-3-поверхова барачна 1950-х і 4-5-поверхова 1960-х.

Перпендикулярно до вул.Калнишевського йде вулиця Блажкевич, названа так 1993 року на честь української письменниці та громадської діячки Іванни Блажкевич (1886-1977). Від 1957-го вона мала назву Прокатна. Забудова: двоповерховий конструктивізм 1930-х, чотири- та дев’ятиповерховий конструктивізм 1970-х. Паралельно до Блажкевич простягається вулиця Мундяк, названа так 1993 року на честь львівського літературознавця Марії Мундяк (1928-1958). Від 1957-го вона називалася Новосільна. Під № 5 – двоповерховий житловий будинок 1950-х. Забудова вулиці: п’ятиповерхова 1960-х.

Вул.Калнишевського з вул.Широкою з’єднує вулиця Роксоляни, названа так 1992 року на честь дружини турецького султана Сулеймана ІІ Насті Лісовської (Роксолани) (1505-1561). Від 1957-го вона називалася Новозаводська, від 1974-го – Горєлова на честь російського радянського живописця. Будинки № № 1-7 та № № 2-14 – двоповерхові барачні забудови кінця 1950-х – початку 1960-х. Забудова вулиці: двоповерхова барачна 1950-х, п’яти-дев’ятиповерхова 1970-х, п’ятиповерхова 1980-х.

Паралельно до вул.Роксоляни пролягає вулиця Кругова, названа так 1957 року. Забудова: двоповерхова барачна 1950-х та одноповерхова 2000-х років.

Вул.Роксолани з вул.Левандівською з’єднує вулиця Повітряна, названа так 1933 року (Льотнича) на честь Левандівського летовища, яке існувало тут від середини 1920-х до 1939-го, як і всі інші левандівські вулиці, що стосуються авіасправи: Моторна, Пропелерна, Пілотів, Планерна, Ангарна. Від 1922-го вона мала назву 3 Мая на честь польської Конституції 1791 року. Під № 1 за радянських часів був магазин “Техніка” управління “Львівелектромашпостачзбуту”, зараз тут гуртівня (паркет, морозиво). Під № 2 від часів СРСР – Львівський холодокомбінат. Будинки № № 5, 6, 8, 9, 12 – двоповерхові житлові барачні забудови кінця 1950-х – початку 1960-х років. У будинку № 6 у 1950-х був Народний суд Залізничного району, в будинку № 8 – книжковий магазин. У житловому будинку № 15 у 1950-х роках містилася майстерня з ремонту взуття. Під № 20 колись був кінотеатр “Супутник” (у 1950-х – імені Коцюбинського), тепер тут нічний клуб “Далі”. У будинку № 24 за радянських часів містився овочевий магазин, зараз – крамниця продуктів “Левандівський ґазда” і кав’ярня. У будинку № 38 у 1950-х була майстерня індпошиву одягу, нині цієї адреси не існує. У будинку № 43 за часів СРСР був магазин “Продукти”. У дев’ятиповерховому житловому будинку 1970-х від часів СРСР працює бібліотека № 15 для дорослих. На перетині Повітряної з вулицею Ганкевича від повоєнних часів є став. Забудова вулиці: одно- та двоповерховий конструктивізм 1930-х, одноповерхова садибна забудова, одно- та двоповерхові будівлі 2000-х років, дев’ятиповерхова житлова забудова 1970-х. На вулиці є діюча водяна колонка.

Вул.Роксоляни з вул.Талліннською з’єднує вулиця Широка, названа так 1933 року. Від 1926-го мала назву Шевченка, в 1938-1946 рр. – Блакитної Армії на честь польського військового формування, утвореного у Франції 1917 року. У будівлі № 1 від 1950-х був будинок культури селища Левандівка та бібліотека № 15, згодом – будинок культури селища Жовтневе Залізничного району, нині тут народний дім “Просвіта” й магазин ритуальних послуг. В одноповерховій прибудові 1970-х № 55-а за радянських часів був магазин взуття, зараз – крамниця “Все для дому” й перукарня “Геліос”. В одноповерховій прибудові 1970-х під № 63 за часів СРСР був магазин продтоварів і госптоварів, тепер тут фотосалон і крамниця “Все для дому”.

У дев’ятиповерховому житловому будинку № 64 за радянських часів був універсам “Жовтневий”, зараз тут магазин “Продукти” та ломбард. В одноповерховій прибудові кінця 1960-х під № 65 за часів СРСР був магазин “Промтовари”, тепер – міні-бар і крамниця “Продукти”. В одноповерховій прибудові 1970-х під № 70-а за радянських часів був овочевий магазин, нині – будинок побуту Львівської залізниці. У шестиповерховому житловому будинку 1960-х під № 75 за часів СРСР був промтоварний і продтоварний магазини, зараз тут кав’ярня, крамниця “Продукти” й аптека.

Під № 81 розташований храм УГКЦ Вознесіння Господнього, збудований у 1993-2001 роках. Церкву спорудили на доброчинні пожертви парафіян і завдяки меценатській допомозі будівельних організацій і Львівської залізниці.

В одноповерховій прибудові 1970-х під № 86-а за радянських часів був овочевий магазин, зараз – гуртівня електроосвітлення та крамниця алкогольних напоїв “Золоте поле”. На перетині Широкої та Гніздовського від кінця 1990-х працює новозбудований левандівський ринок. Забудова вулиці: одноповерховий конструктивізм 1930-х, одноповерхова садибна забудова, п’яти-, дев’яти- і чотирнадцятиповерхова житлова забудова 1960-1970-х.

Вул.Широку з вул.Шевченка з’єднує вулиця Левандівська, названа так 1993 року. Від 1930-го називалася Янівська бічна, від 1936-го – Ідзіковського на честь польського військового пілота, який загинув під час перельоту Атлантики, в період німецької окупації – Вестрінґ, від 1950-го – Індустріальна, у 1975-1993 рр. – Новоросійська. Будинок № 16-а – одноповерховий житловий барак 1950-х. Будинки № № 11-23 – триповерхові житлові бараки кінця 1950-х – початку 1960-х. Будинки № 14-а-28 – двоповерхові житлові бараки кінця 1950-х. Будинок № 25 – чотириповерховий житловий барак кінця 1950-х – початку 1960-х – гуртожиток локомотивного депо. У двоповерховому будинку 1950-х під № 30 міститься будівельне управління. Забудова вулиці: промислова польського й радянського періодів, барачна житлова забудова 1950-1960-х.

Паралельно до вул.Низинної простягається вулиця Ловецька, названа так 1936 року. Від 1931-го мала назву Бема на честь польського політичного діяча й архітектора Юзефа Бема (1794-1850). Забудова: одноповерховий конструктивізм 1930-х, одноповерхова житлова забудова 2000-х років.

Паралельно до вул.Ловецької йде вулиця Підлісна, названа так 1933 року. Від 1931-го називалася Рея на честь видатного польського поета Міколая Рея (1505-1569). Будинок № 15 – дерев’яний. Забудова: одноповерховий конструктивізм 1930-х, одно- та двоповерхова житлова забудова 2000-х років.

Паралельно до вул.Підлісної пролягає вулиця Потебні, названа так 1956 року на честь видатного українського мовознавця, етнографа та фольклориста Олександра Потебні (1835-1891). Забудова: одноповерховий конструктивізм 1930-х, одно- та двоповерхова житлова забудова 2000-х.

Перпендикулярно до вул.Суботівської йде вулиця Сірка, названа так 1956 року на честь кошового отамана Запорізької Січі у XVII столітті Івана Сірка. Забудова: одноповерховий конструктивізм 1930-х, одно- і двоповерхова житлова забудова 2000-х років, п’ятиповерхова житлова забудова 1960-х.

Перпендикулярно до вул.Суботівської простягається вулиця Нечая, названа так 1956 року на честь козацького полковника, героя визвольної війни 1648-1654 років Данила Нечая. Забудова: одноповерховий конструктивізм 1930-х, одно- та двоповерхова житлова забудова 2000-х років.

Паралельно до вул.Нечая – вулиця Косинського, названа так 1956 року на честь керівника українського повстання проти польського поневолення у 1591-1593 роках Криштофа Косинського. Забудова: одноповерховий конструктивізм 1930-х, одно- і двоповерхова житлова забудова 2000-х років.

Ілько Лемко

Джерело: “”, 3 січня 2008 року, № 1 (309)

Вул.Повітряну з вул.Левандівською з’єднує вулиця Ливарна, названа так 1957 року. Забудова: двоповерхові житлові бараки кінця 1950-х років. Перпендикулярна до Ливарної – тупикова вулиця Параджанова, названа так 1993 року на честь видатного українського кінорежисера Сергія Параджанова (1924-1990). Від 1957-го вона мала назву Пальмова. Забудова вулиці: дво- і триповерхові житлові бараки кінця 1950-х – початку 1960-х років.

Паралельна до вул.Ливарної – вулиця Бандрівського, названа так 1993 року на честь українського письменника й мовознавця ХХ століття Дмитра Бандрівського. Від 1957-го вона називалась Автозаводська. Забудова: радянський двоповерховий конструктивізм 1950-х поліпшеного планування, дво- і триповерхові житлові будівлі 2000-х років.

Вул.Повітряну з вул.Алмазною з’єднує вулиця Ганкевича, названа так 1993 року на честь українського журналіста та редактора, члена Української Національної Ради ЗУНР Лева Ганкевича. Від 1957-го вона мала назву Дружинна. Забудова: житлові двоповерхові бараки кінця 1950-х – початку 1960-х.

Паралельною до вул.Ганкевича є вулиця Папоротна, названа так 1958 року. Забудова: двоповерхові житлові бараки кінця 1950-х – початку 1960-х.

Вул.Ганкевича з вул.Машиністів з’єднує вулиця Алмазна, названа так 1957 року. Забудова: двоповерхові житлові бараки кінця 1950-х – початку 1960-х.

Вул.Повітряну з вул.Кузнярівкою з’єднує вулиця Озерна, названа так 1958 року. Забудова: радянський одно- і двоповерховий конструктивізм 1950-х поліпшеного планування, двоповерхова житлова барачна забудова кінця 1950-х – початку 1960-х.

Вул.Озерну з вул.Машиністів з’єднує вулиця Слюсарна, названа так 1958 року. До цього мала назву Будівельна. Забудова: радянський двоповерховий конструктивізм 1950-х поліпшеного планування, одноповерхова житлова барачна забудова 1950-х.

Вул.Алмазну з вул.Кузнярівкою з’єднує вулиця Дучимінської, названа так 1993 року на честь української письменниці Ольги-Олександри Дучимінської (1883-1988). Від 1957-го вона називалася Полярна. Забудова: радянський одно- і двоповерховий конструктивізм 1950-х поліпшеного планування, двоповерхова житлова барачна забудова кінця 1950-х – початку 1960-х.

Вул.Повітряну з вул.Кузнярівкою з’єднує вулиця Машиністів, названа так 1957 року. Забудова: радянський одно- і двоповерховий конструктивізм 1950-х поліпшеного планування, одно- та двоповерхова житлова барачна забудова кінця 1950-х – початку 1960-х, дво- і триповерхові житлові будинки 2000-х років.

Вул.Олесницького з вул.Дучимінської з’єднує вулиця Кознярівка, яка називається так від 1931 року. Адресу № 1/3 має зал царства свідків Єгови, збудований на початку ХХІ століття. Забудова вулиці: одноповерховий конструктивізм 1930-х, одноповерхова садибна забудова.

Паралельною до вул.Кознярівки є вулиця Заболотівська, названа так 1950 року. Від 1938-го вона називалася Торуня. Забудова: одноповерховий конструктивізм 1930-х, одноповерхова садибна забудова, дво- і триповерхова забудова 2000-х років.

Вул.Алмазну з вул.Кознярівкою з’єднує вулиця Сушка, названа так 1993 року на честь українського військового й політичного діяча, полковника січових стрільців Романа Сушка (1894-1944). Від 1957-го вона мала назву Колективна. Забудова: двоповерхова барачна 1950-х і триповерхова 1960-х.

Паралельна до вул.Сушка – вулиця Геца, названа так 1993 року на честь українського художника ХХ століття Лева Геца. Від 1957-го вона називалась Ентузіастів. Забудова: радянський одно- і двоповерховий конструктивізм 1950-х поліпшеного планування, двоповерхова житлова барачна забудова кінця 1950-х.

Вул.Алмазну з вул.Слюсарською з’єднує вулиця Ботанічна, названа так 1957 року. Забудова: радянський одно- і двоповерховий конструктивізм 1950-х поліпшеного планування, двоповерхова житлова барачна забудова кінця 1950-х.

Вул.Широку з вул.Естонською з’єднує вулиця Кочегарська, названа так 1950 року. Від 1871-го вона мала назву Підколійова, за часів німецької окупації – Ґлоріяґассе. Забудова: одноповерховий конструктивізм 1930-х, одно-, дво- і триповерхова забудова 2000-х років.

Паралельна до вул.Кочегарської – вулиця Талліннська, названа так 1981 року. Від 1916-го вона була частиною вулиці Білогорської. Забудова: сецесія та конструктивізм.

Вул.Широку з вул.Левандівською з’єднує вулиця Естонська, названа так 1981 року. Від 1871-го вона називалася Блоні Яновські, від 1931-го була частиною Білогорської. В одноповерховому житловому будинку № 2 за польських часів був ресторан Германа. Забудова вулиці: одно- і двоповерховий конструктивізм 1930-х, одноповерхова садибна забудова.

Паралельно до вул.Естонської йде вулиця Братів Климівих, названа так 1993 року на честь Івана та Гриця Климівих, членів ОУН (Іван Климів (“Легенда”), 1909-1942 – організатор Української повстанської армії, закатований нацистами). Від 1934-го вона називалася Білогорська бічна, від 1981-го – провулок Естонський. Будинок № 21 – двоповерховий гуртожиток барачного типу кінця 1950-х – початку 1960-х з одноповерховою пізнішою надбудовою. Забудова вулиці: одно- і двоповерховий конструктивізм 1930-х.

Паралельна до вулиці Братів Климівих – вулиця Бруснівська, названа так 1993 року. Від 1934-го вона була частиною вулиці Білогорської, від 1981-го називалася провулок Новоросійський. Забудова вулиці: сецесія, одно- та двоповерховий конструктивізм 1930-х. На вулиці є одна діюча водяна колонка.

Ілько Лемко

Джерело: “”, 10 січня 2008 року, № 2 (310)

Паралельно до вул.Каганця простягається вулиця Чечета, названа так 1993 року. Від 1923-го називалася Коллонтая на честь польського політика Гуго Коллонтая (1750-1812), від 1932-го – Вігури на честь польського авіаконструктора Станіслава Вігури (1901-1932), від 1946-го – Молодчого на честь радянського генерала авіації, у 1957-1993-х – Леваневського на честь ра дянського льотчика.

Під № 1 – храм УГКЦ Святих Андрія і Йосафата, збудований у 1920-х. Тут наприкінці 1980-х відбувалися одні з перших у Львові богослужінь вірних УГКЦ.

Забудова вулиці: одно- і двоповерховий конструктивізм 1930-х, одноповерхова садибна забудова. На вулиці є діюча водяна колонка.

Вул.Блажкевич із вул.Широкою з’єднує вулиця Суботівська, названа так 1956 року. Забудова: одноповерховий конструктивізм 1930-х, дев’ятиповерхова житлова забудова 1970-х, п’ятиповерхова житлова забудова 1980-х. На вулиці Суботівській 1999 року збудовано храм Святого Духа УАПЦ.

Ілько Лемко

Джерело: “”, 3 січня 2008 року, № 1 (309)