Шевченка вул.
Будинки № 1 – 7, 17 – 23 ще від початку 19 ст. належать військовому відомству.
Одна з магістральних вулиць Львова Шевченка сполучає вул.Городоцьку з мікрорайоном Рясне-2. Теперішню назву вулиця отримала 1944 року на честь геніального українського поета Тараса Шевченка (1814-1861).
Від 1805-го вона називалася Янівська, бо простягалася до містечка Янів (тепер Івано-Франкове), частина вулиці від залізничної станції Клепарів мала назву Дорога Янівська. За часів німецької окупації вулиця називалася Вестштрассе (Західна). На початку вулиці, на фасаді будинку, який тепер має адресу Леонтовича № 11 поміщено меморіальну таблицю, яка засвідчує, що вулицю назвали ім’ям Тараса Шевченка, а саму таблицю встановили 1989 року на честь 175-річчя від дня народження поета.
Під № 3-а від часів СРСР міститься квартирно-експуатаційний відділ Західного оперативного командування.
У будинку № 8 за польських часів містився ресторан Лаури Ласкер, у 1950-1960-х – ремонт взуття і перукарня, зараз тут магазин взуття, крамниця чоловічих сорочок Deluxe і кафе-бар X-Stop.
У житловому будинку № 9 за Польщі працював ресторан Ґрюнфельда, за часів СРСР – овочевий магазин, тепер магазин “Продукти”.
Адресу № 8/10 до війни мав ресторан Анни Колонської, зараз цієї адреси не існує.
У житловому будинку № 11 за польських часів містилася Малопольська круп’ярня й рекламне бюро “Адмар”, тепер тут магазин автозапчастин.
У житловому будинку № 12 за Польщі була бібліотека Наґера, у 1950-1960-х – ательє індпошиву одягу 2-го розряду, в 1970-1980-х – салон “Фантазія” і майстерня з ремонту та виготовлення ювелірних виробів, нині – ТзОВ “Рубін” (ремонт і виготовлення ювелірних виробів) та перукарня “Даліла”.
У житловому будинку № 14 до 1939 року був продаж автомобілів Товарніцького, у 1950-1970-х – їдальня, згодом – кафе “Підгір’я”, зараз – кафе-бар і магазин сантехніки.
Під № 16 за Польщі працював ресторан Ґрюнфельда, тепер магазин світильників і крамниця “Все по 7 гривень”.
У житловому будинку № 18 за польських часів містився ресторан Мусяловича й молочарня Бандера.
Під № 20 за Польщі була біжутерія Гальперна. У житловому будинку № 22 міститься артсалон “Ковані вироби з металу”.
У житловому будинку № 35 за радянських часів працював магазин плодоовочевих комбінатів, тепер тут крамниці “Овочі-фрукти”, побутової хімії та косметики, а також ремонт взуття.
Під № 36 за Польщі була крамниця обладнання для магазинів Фельдмана й магазин копчених виробів Фінкельштайна.
У житловому будинку № 37 до війни працювала фабрика радіоапаратури Пятрушкі.
Під № 38 за Польщі був благочинний заклад святої Єлени, від радянських часів тут міститься приймальник-розподільник обласної інспекції у справах неповнолітніх. Цю саму адресу має спеціалізований батальйон судової поліції “Грифон”.
У житловому будинку № 41-а за часів СРСР був продуктовий магазин для діабетиків, зараз тут кафе-бар “Фортеця”.
У чотириповерховому житловому будинку 1950-х років № 45 від часів СРСР міститься магазин “Продукти”.
У житловому будинку № 52 за часів СРСР працював магазин промислових товарів, тепер тут крамниці “Велотехніка” й “Автотех”.
Під № 55 за Польщі було виготовлення поташу Цірінґа.
Адресу № 60 за польських часів мав паровий млин “Тома і син”, на основі якого від 1947-го працював мехсклозавод, зараз на цьому місці планують житлову забудову.
Під № 70-б за часів СРСР був цех із пошиття ковдр.
У житловому будинку № 74 у 1950-х роках була пельменна, у 1970-1990-х – магазин “Хліб”, тепер тут кафе-бар і крамниця “Продукти”.
У житловому будинку № 77 за Польщі містилася пекарня Маліцького.
Під № 86 за польських часів працював магазин меблів Зідлера, зараз цієї адреси не існує.
№ 87-а за часів СРСР мав завод “Автонавантажувач”, нині підприємство не працює – тут облаштували меблевий салон “Магнат”.
У будівлі № 90 у 1950-1960 містився гуртожиток Торгово-економічного інституту, тепер тут Обласне управління з питань надзвичайних ситуацій.
Чотириповерховий житловий будинок № 109 збудували 1954 року, від часів СРСР тут працює магазин “Продукти”.
Під № 115 за Польщі містився млин “Єдмін і син” та 1-ша Малопольська парова лущарня пшона та круп, за радянських часів це був крупзавод № 25, зараз цю адресу має лише житловий будинок, будівлі ж самого підприємства – напівруїни.
Під № 117 за польських часів був моторовий млин Дреснера й гуртова торгівля борошном Муна, нині цієї адреси не існує.
Під № 120 у 1950-х роках містилося ремісниче училище № 3, тепер тут автосервіс.
На місці п’ятиповерхового житлового будинку № 134 за Польщі була фабрика штучного каменю і дахівок.
У п’ятиповерховому житловому будинку № 150 за радянських часів була ощадкаса, зараз тут крамниця “Продукти”, магазин “Системи опалення” та бар.
На стіні одноповерхової будівлі залізничної станції Клепарів (№ 158) поміщено меморіальну таблицю, яка сповіщає, що із цієї станції у 1942-1943 роках вивезли до нацистських концтаборів понад півмільйона галицьких євреїв.
Під № 188 від часів незалежності розташована каплиця святого Володимира Великого УГКЦ.
Під № 270-а від радянських часів міститься бібліотека для дорослих.
У дев’ятиповерховому будинку № 358 від часів СРСР розташований магазин “Продукти”, зараз тут також є аптека, фотоательє, мобільний салон “Вухо Ком”, букмекерська контора й магазин “Трикотаж”.
У дев’ятиповерховому житловому будинку 1970-х років № 376-а за радянських часів працював магазин “Галантерея, трикотаж і парфумерія”, тепер тут крамниця одягу й посуду, магазини побутової техніки, “Продукти”, перукарня та піцерія “Талант”.
Забудова вулиці: класицизм, сецесія, конструктивізм 1930-1980-х років, промислова забудова довоєнних і повоєнних часів.
Ілько Лемко
Джерело: “”, 29 лютого 2008 року, № 29 (337)
Від перехрестя вулиць Шевченка та Винниці відходить тупикова вулиця Татарбунарська, названа так 1950 року. Від 1934-го вона мала назву Червенська. Під час Другої світової війни на території цієї вулиці був розташований Янівський концтабір, де нацисти знищили близько 200 тисяч євреїв, українців, поляків, французів і громадян інших національностей. Забудова вулиці: польський конструктивізм 1930-х і радянський 1950-1960-х років. Від часів СРСР вулицею пролягає трамвайна колія – своєрідне відгалуження маршруту № 7 – якою не курсують трамваї.
Перпендикулярно до вул.Татарбунарської та паралельно до вул.Шевченка пролягає вулиця Яворівська, названа так 1950 року. Від 1934-го вона називалася Влосцянська, в часи німецької окупації – Липагассе на честь ідеолога українського націоналізму Юрія Липи (1900-1944). Забудова – польський конструктивізм 1930-х років.
Перпендикулярно до вул.Татарбунарської простягається вулиця Моринецька, названа так 1950 року. Від 1934-го вона називалася Шляхетська, в часи німецької окупації – Антоновичґассе на честь українського історика Володимира Антоновича (1834-1908). Забудова вулиці: конструктивізм 1930-х і 1960-х, нові житлові забудови 2000-х років.
Від вул.Моринецької перпендикулярно відгалужується тупикова вулиця Кирилівська, названа так 1993 року, до того називалася Моринецька бічна. Забудова: конструктивізм 1930-х років, житлові забудови 2000-х років.
Ілько Лемко
Джерело: “”, 22 лютого 2008 року, № 25 (333)