2009 р. Реквієм а ля “мажор”

Мар’яна Вербовська

Дата: 21.09.2009

Самовільне знесення пам’ятки історії та мистецтва – будинку композитора на вулиці Ярославенка у Львові – наразі безкарне. Причина – “брак умислу” в руйнівників будинку. Уже минув рік відтоді, як на вул. Ярославенка у сутінках таємничо знесли пам’ятку історії та мистецтва області – будинок № 30. Колись у ньому мешкав Ярослав Ярославенко, автор гімну пластунів та низки інших відомих композицій.

Нещодавно слідство закінчилося, і з’ясували: у тому, що пам’ятку стерли з лиця землі, не винен ніхто. Слідче управління головного управління МВС України у Львівській області вирішило закрити кримінальну справу через “відсутність складу злочину”.

Нагадаємо, викупивши будинок у двох попередніх власників, господар Ростислав Мельник, син колишнього заступника голови ЛОДА Леоніда Мельника, зніс будівлю за одну ніч, всупереч усім зверненням управління охорони історичного середовища Львова. Власник руїн запевняє, що й гадки не мав про те, чий будинок придбав. Мовляв, ані меморіальної таблиці, яка засвідчувала б історичну вагу будинку, не було, ані листів з управління охорони історичного середовища, ані звернень з Ратуші він не отримував.

Олена Кісь, заступник начальника відділу слідчого управління головного управління МВС України у Львівській області, запевняє, що жодного листа пан Мельник не читав, бо жив за іншою адресою, тому всі листи мали б повернутися відправникові. Не спантеличило чоловіка й те, що придбав він половину будинку у сім’ї Ярославенків на вул. Ярославенка.

Інфантилізм слідчих вражає, але вони переконують: якщо знайдеться людина, яка розповідала Ростиславові Мельнику про композитора, який мешкав у будинку, справу порушать і винного змусять звести копію будинку і відсидіти за ґратами три роки.

– За нашими даними, жодного меморіального знака на будинку не було. Власником садиби пан Мельник став 2007 року, за цей час йому ніхто про історичну цінність будинку не говорив. Він навіть не знав, що у ньому колись мешкав Ярославенко. Ми робимо такі висновки на підставі матеріалів кримінальної справи. Тому, якщо говорити за буквою закону, умислу, на момент закриття кримінальної справи, з боку пана Мельника, не вбачалося. Рішення приймали підставно, – пояснила пані Кісь.

Слідчі підсумовують: Ростислав Мельник не мав наміру нашкодити історії. Саме тому звинувачення з нього зняли і карати за зухвальство ніхто не має права. Натомість Юрій Річняк, доцент кафедри архітектурного проектування Національного університету “Львівська політехніка”, обурюється таким трактуванням справи і запевняє, що пан Мельник був повідомлений не тільки звичайною поштою, але й отримував повідомлення рекомендованим листом від управління охорони історичного середовища.

Ці обставини не є новими у слідстві, про це він особисто говорив із прокурором. Окрім цього, сусіди будинку засвідчують, що меморіальна таблиця з написом про цінність будинку висіла аж до весни 2008 року, і вже опісля – таємничо зникла.

– По-перше, можна й справді говорити про те, що у цьому випадку незнання закону звільнило від відповідальності. Статус пам’ятки цьому будинку було надано ще рішенням обласної ради 1982 року! По-друге, ще 15 травня 2008 року на сесії міськради було цікаве обговорення. Це була дискусія між міським головою та міськими депутатами про те, що робити з ділянкою на вул. Ярославенка, 30. Зокрема, депутат Сергій Бащук повідомив, що є небезпека знесення будинку і що на тому місці мають намір звести дев’ятиповерховий хмародер.

На це міський голова чітко зазначив, що жодне багатоповерхове будівництво на цьому місці бути не може і дав доручення Марті Литвинюк, керівникові справами виконкому, простежити, аби справа до засідання виконкому не дійшла. Проте 2 вересня це питання на виконкомі таки розглядали. За це Марту Литвинюк притягнуто до дисциплінарної відповідальності: їй затримали присвоєння чергового рангу на три місяці, – пояснив адвокат Дмитро Гудима.

Окрім цього, управління охорони історичної спадщини ЛМР береться за голову через недбалість вчиненого. Зокрема, Ігор Черняк, заступник начальника охорони історичного середовища ЛМР, розповідає, що в день руйнації представники управління відвідали будинок і вручили виконавцям робіт документ про припинення подальших дій, оскільки вони суперечать закону. Та знесення ніхто так і не припинив.

Щоб знести будинок, фірма повинна отримати два дозволи – від Архбуддержадміністрації та від управління охорони історичного середовища ЛМР. Жодного з названих документів не було. Та до відповідальності керівників підприємства ніхто не притягнув…

У зв’язку з другою хвилею резонансної справи прокуратура 16 вересня вирішила вдруге провести розслідування і скасувала рішення про закриття справи. Проте слідче управління МВС не вбачає підстав для повторного розслідування. Чи стане розслідування прокуратури більш плідним, ніж міліції? Адже свідки вини пана Мельника були й раніше, проте їхні свідчення чомусь залишилися поза увагою.

Джерело: “Суботня пошта”