Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Пімсти смерть великих лицарів

Богдан Хмельницький

?

Церква св.Іллі (верхня)

Церква св.Іллі (верхня)

Розмір зображення: 800:547 піксел

Лозянський. Церква св. пр. Іллі 1926 р. Світлина 1990 р. Джерело: Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. – Льв.: 2000 р., с. 473.

Дерев’яна церква св.Іллі 1926 р. [Слободян В. Каталог існуючих дерев'яних церков України і українських етнічних земель. – Вісник ін-ту Укрзахідпроектреставрація, 1996 р., т. 4, с. 87].

Лозянський (Вишній Лозянський) Міжгірський район

Церква св. пр. Іллі. 1926. (УГКЦ)

Ще одна з пізніх церков Міжгірщини, розташована у верхньому кінці села, що його іноді називають Вишнім Лозянським, також повернута греко-католицькій громаді. Хоч споруда дуже маленька і проста та ще й перекрита бляхою, однак зберігає риси, властиві старим церквам, і справляє дуже поетичне враження. Церква – двозрубна: бабинець і нава творять один прямокутний зруб, а вівтар – менший, квадратний.

Бабинець відмежовано від нави аркою з колод, над якою розташовано хори. Нава має стрімке коробове склепіння.

З бабинця драбина веде на дзвіницю з трьома малими і одним великим дзвоном, виготовленими в 1925 та 1926 роках ужгородською фірмою “Акорд”. На одному з менших дзвонів напис: “ЖЕРТ. ГОЛУЧАК АНЦА РОД. ВОЛОВЕ “. Башта присадкувата, шпиль над нею невисокий, скоріше конічної форми, увінчаний кованим хрестом майстерної роботи. Простіший хрест увінчує вівтар. Над входом був похилий дах, що спирався на дві металеві труби, а ще давніше замість труб були дерев’яні стовпи, що утворювали ґанок.

На початку 1990-х років до бабинця добудували додаткове приміщення. За час існування церкви її двічі вкривали шинґлами, а на початку 1970-х років вкрили бляхою. Всередині – розкішний іконостас, подарований громадою села Жденієво. Образи доброго письма, але вже, на жаль, невміло замальовані. Церкву збудував місцевий майстер Василь Шовак (1903 – 1946). За своє коротке життя він встиг зажити слави доброго майстра в околиці, будуючи з дерева хижі та виконуючи всяку теслярську роботу. В. Шовак вирізьбив “царські двері”, а також склав привезений іконостас.

Джерело: Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. – Льв.: 2000 р., с. 472 – 473.