Церква Преображення

Розмір зображення: 702:800 піксел

Найдавнішу згадку про церкву східного обряду в Люблині подає польський хроніст Вінцентій Кадлубек. Він пише, що Галицько-Валинський князь Данило Галицький завоював місто і звів у ньому замок з вежею та церкву. 1 Наступна згадка про церкву датується 1390 р. В документі, званому Рушица, розповідається про вбивство двох жінок, що з Колехович йшли в Люблин на свято Спаса. 2 У 1447 р. церква отримала фундуш від київської княгині Марії Іванівни. 3 У 1560-1579 рр. при церкві засновано монастир і побудовано його приміщення. 4 В цей час парохом був о. Петро, що залишив запис на рукописній “Мінеї” 1527 р.:

“Уния ся докончила в Люблинє за краля Жикгимонта Августа літл 303 го, а от рож. Христовв року АФЗΘ го при Петру попу Спаском, 5”.

У 1586 р. при церкві виникло братство, зорганізоване за зразком львівського та віленського. В свій час членами люблинського братства були князі Костянтин Острозький, Григорій Сангушко-Каширський, Яким Корецький, Павло Друцький-Любецький, Юрій Чарторийський, Григорій Четвертинський. 6 Брати Острозькі подарували до церкви ікону Пр. Богородиці, що пізніше отримала назву Люблинської. 7 28 червня 1594 р. київський митрополит Михайло Рогоза грамотою, виданою для люблинських міщан Леонтія Афанасовича, Стефана Желеховича, Трохима Олешковича, Олекшія Молмоцького, Андрія Лукяновича, Олекшія Васковича затвердив братство. 8 Цю грамоту підтвердив 22 квітня 1596 р. польський король Сіґіз-мунд III. А князь Юрій Чарторийський у 1599 р. дав дарчу церкві на ім’я священика о. Сави Петровича. 9 У1587 р. стара дерев’яна церква згоріла. 10 Підготовка до будівництва розпочалося вже у 1588 р., і, ймовірно, що в скорому часі дерев’яна будівля була зведена.

Нову муровану церкву розпочали будувати у 1607 р., п про що свідчить напис на вже згаданій рукописній “Мінеї”:

“Почалася церковь новая в Люблинє мурували того року кгды Подзамчє горіло и церковъ дєрєвянаа згоріла, року АХЗ”. 12

У 1617 р. Лаврентій Древінський, чашник волинський обдарував парафію. 13 Ймовірно, десь у цей час була завершена мурована церква, зображена на гравюрі Ґеорґа Брауна часів панування Сіґізмунда III дводільною, з високими двосхилими ґотичними дахами і сиґнатуркою над навою. У 1629 р. парохом був о. Теофіль Леонтович. 14 Ймовірно, десь в цей час розпочалася перебудова церкви. Згідно з пануючою тоді модою, добудовано вежу-дзвіницю до західного причілку. 15 Повністю завершену споруду освятив 5 березня 1633 р. київський митрополит Петро Могила. 16 А у 1635 р. церкву зайняли уніати. На короткий час стала православною у 1650 р., але після поразки військ Богдана Хмельницького під Берестечком у 1651 р. знову перейшла в руки греко-католиків. Василиянський монастир при церкві скасований царським указом у 1864 р.

У 1875 р. церква стає православною. У 1881 р. здійснено ґрунтовний ремонт церкви. 17 Споруда ремонтованау 1909 р. – дано нове перекриття дахів, перетиньковано стіни, перероблено баню. Стінопис у 1909 р. та віднову старовинного іконостасу виконав Петро Каштур зі Слободи Тарановка Харківської губернії, Зміївського повіту. 18 Після першої світової війни продовжувала діяти як єдина православна церква в місті. Є діючою і весь період після другої світової війни. У 1986-1992 рр. здійснено реставрацію споруди, а також іконостасу. 19 17 травня 1989 р. в церкві відбулася церемонія інтронізації єпископа Авеля для відновленої Люблинсько-Холмської православної єпархії. 20 З цього часу церква виконує роль катедральної. При відновленні інтер’єру у 1993 р. виявлено фрагменти фресок XVII ст. і здійснено їх реставрацію.

Розташована на вулиці Руській. Первісно, згідно з правдоподібною реконструкцією А. Ґриґоровича, була дводільною спорудою готичного стилю. Після реконструкції початку 1630-х рр. отримала ренесансовий характер. Складається з прямокутної нави, до якої зі сходу прилягає вужчий, півциркульно в плані завершений вівтар з двома прямокутними захристіями по боках, а з заходу – прямокутний присінок-бабинець. Нава вкрита двосхилим дахом, але, ймовірно, мала колись баню, про що свідчать сліди давнього перекриття і два стовпи всередині. Над присінком-бабинцем здіймається вежа-дзвіниця, вкрита великою півбанею зі шпилем. Гладко тиньковані стіни завершені профільованим ґзимсом. Стіни нави укріплені контрфорсами. Вхід в західній стіні прикрашений ренесансовим порталом.

Джерела:

1. Купріянович Г., Рощенко М. Православна церква Преображення Господнього в Люблині. – Люблин, 1993. – С. 9.

2. Там само. – С11.

3. Гербачевский Т. Русские древности и памятники православия Холмско-Подляшской Руси (Люблинская и Седлецкая губ. ). 1892. – С. 44.

4. Купріянович Г., Рощенко М. Православна церква Преображення Господнього в Люблині. – Люблин, 1993. – С. 19.

5. Фрис В. Зі спостережень над репертуаром, історією створення і розвитком української рукописної книги XVI – першої половини XVII століть. // Записки НТШ. Том ССХХХІП. – Львів, 1999. – С. 221.

6. Купріянович Г., Рощенко М. Православна церква Преображення Господнього в Люблині. – Люблин, 1993. – С. 19. – С. 17.

7. Там само.

8. Архив Юго-Западной Россіи, издаваемый временною комиссиею для разбора древних актов. Часть первая. Том VI. – Киев, 1883. – С. 104.

9. Там само. – С. 226.

10. Рощенко В., Рощенко М. Спасо-Преображенська церква в Люблині. // Церковний календар 1990. – Ся-нок. – С. 140-155.

11. Петрушевич А. Сводная Галицко-Русская летопись с 1600 по 1700 год. – Львів, 1874. – С. ЗЗ.

12. Фрис В. Зі спостережень над репертуаром, історією створення і розвитком української рукописної книги XVI – першої половини XVII століть. // Записки НТШ. Том ССХХХІП. – Львів, 1999. – С. 221.

13. Архив Юго-Западной Россіи, издаваемый временною комиссиею для разбора древних актов. Часть первая. Том X. – Киев, 1904. – С. 522.

14. Там само. – С. 536.

15. Grygorowicz A. Przyczynek do rozwoju przestrzennego Lublina z perspektywy badań architektonicznych cerkwi Przemienienia Pańskiego na Czwartku. // Prace polskich architektów na tle kierunków twórczych w architekturze i urbanistyce w latach 1945-1995. – Kraków, 1995. – S. 163-172.

16. Поворозник М. Альбом українських церков. Закарпаття, Лемківщина, Холмщина та Підляшшя. – Лондон, 1988. – С. 175.

17. Купріянович Г., Рощенко М. Православна церква Преображення Господнього в Люблині. – Люблин, 1993. – С. 29.

18. Рощенко В., Рощенко М. Спасо-Преображенська церква в Люблині. // Церковний календар 1990. – Сянок. – С. 140-155.

19. Купріянович Г., Рощенко М. Православна церква Преображення Господнього в Люблині. – Люблин, 1993. – С. 36.

20. Там само. – С. 39.

Усі джерела за: Слободян В. Церкви Холмської єпархії. – Львів: Наукове товариство ім. Шевченка, 2005 р., с. 272 – 275.

Підготували М. Жарких та І. Парнікоза (НІАМ «Київська фортеця»).