Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не дозволиш нікому плямити слави, ні честі твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

Актори театру Садовського (П – Ч)

1907 – 17 – Паньківський Северин Федорович (1872 – 1943) – актор, перекладач; артист театру Товариства «Руська бесіда» у Львові (1891 – 93, 1905 – 06), труп М. Старицького (1899), М. Кропивницького (1897 – 98, 1900 – 03), братів Тобілевичів (1903 – 05), Українського національного (1917 – 18) і Народного (1918 – 19) театрів, що містились у цьому будинку, Першого театру Української Радянської Республіки ім. Шевченка (1919 – 21). Помер у Львові.

Був консультантом М. Садовського з літературних питань, здійснив кілька постановок п’єс, перекладених ним з польської мови. Переклав українською п’єсу голландського письменника Г. Гейєрманса «Загибель "Надії"». Перший виконавець на українській сцені ролі Йосипа в «Ревізорі» М. Гоголя. Ролі: Микола («Украдене щастя» І. Франка), Возний («Наталка Полтавка» І. Котляревського), Протасій Пеньожка, Бондар, Батько, Лобель, Стьопочка, Дід, Феноген («Мартин Боруля», «Бондарівна», «Безталанна», «Гандзя», «Житейське море», «Понад Дніпром», «Хазяїн» І. Карпенка-Карого), Тупу-Табунець-Буланенький («Вуси» М. Кропивницького), Гедзь («Про що тирса шелестіла» С. Черкасенка) та ін. У цей період знявся у кінофільмі «Наймичка» (1911).

1907 – 09, 1914 – 17 – Певний Олександр Герасимович (1881 – 1937) – актор. Репресований.

Ролі: Микола Білаш («Не так склалось, як жадалось» М. Старицького), Михайло, Зозуля, Граф («Понад Дніпром», «Хазяїн», «Житейське море» І. Карпенка-Карого), Гриць («Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці» М. Старицького), Роман («Про що тирса шелестіла» С. Черкасенка), Баренд («Загибель "Надії"» Г. Гейєрманса).

1910 – 15 – Петлішенко Марко Олександрович (1880 – 1938) – актор; артист труп М. Кропивницького (з 1895), братів Тобілевичів (1900 – 07); «Товариства українських акторів за участю М. Заньковецької і П. Саксаганського» (1916 – 17), Українського національного театру (1917 – 18, містився у цьому будинку), Полтавського театру, актор і режисер харківських Червонозаводського і Ленінського комсомолу театрів (1920 – 30-і рр.). Брат І. Мар’яненка. Репресований, загинув на засланні.

Виконував переважно характерні ролі.

Серед них: Возний («Наталка Полтавка» І. Котляревського), Жезницький, Гупаленко («Сава Чалий», «Суєта» І. Карпенка-Карого), Бичок («Глитай, або ж Павук» М. Кропивницького), Панас («Циганка Аза» М. Старицького), Добчинський («Ревізор» М. Гоголя), Карпо («Лимерівна» Панаса Мирного), Старий поміщик («Молода кров» В. Винниченка), Бєлогубов («Тепленьке місце» О. Островського), Супрун («Брат на брата» Д. Грицинського).

1908 – Петлюра Симон Васильович (1879 – 1926) – журналіст, громадсько-політичний і державний діяч; редактор тижневика «Слово» (1907 – 08, Київ), журналу «Украинская жизнь» (1912 – 17, Москва), член Української Центральної Ради, голова Українського генерального військового комітету, генеральний секретар військових справ (1917), головний отаман Армії УНР, голова Директорії УНР (1918 – 19), голова уряду УНР в екзилі (з 1920). Вбитий у Парижі.

Завідував літературною частиною театру. У цей період опублікував в періодичних виданнях низку театрознавчих праць.

1907 – 12 – Петляш Олена Діонисівна (Петляш-Барілотті; 1890 – 1971) – співачка (драматичне сопрано); актриса оперних театрів Одеси (1916 – 18, 1923 – 24), Києва (1913, 1926 – 27), Саратова, Єревана, Казані, Тбілісі. Померла в Києві.

У Театрі М. Садовського працювала спочатку як драматична актриса, потім – солістка опери, виконувала всі провідні партії оперного репертуару.

Партії: Одарка, Оксана («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Дідона (перше виконання), Наталка («Енеїда», «Наталка Полтавка» М. Лисенка), Роксолана («Бранка Роксолана» Д. Січинського), Маженка («Продана наречена» Б. Сметани), Катерина («Катерина» М. Аркаса), Галька («Галька» С. Монюшка), Сантуцца («Сільська честь» П. Масканьї) та ін. Драматичні ролі: Полінька («Тепленьке місце» О. Островського), Марія Антонівна («Ревізор» М. Гоголя), Аделаїда, Гандзя («Суєта», «Гандзя» І. Карпенка-Карого).

1909 і 1911 записала на грамплатівки кілька українських народних пісень і романсів М. Лисенка, а також арію Одарки під акомпанемент М. Лисенка.

1907 – 14 – Полянська Ольга (1869 – 1943) – співачка (контральто), драматична актриса; артистка українських труп (з 1884), Першого театру Української Радянської Республіки ім. Шевченка, Народного театру, Театру ім. М. Заньковецької. 1925 зійшла зі сцени.

Ролі: Анна Андріївна («Ревізор» М. Гоголя), Кукушкіна («Тепленьке місце» О. Островського), Фенна Степанівна («Шельменко-денщик» Г. Квітки-Основ’яненка), Гордиля («Циганка Аза» М. Старицького), Настя («Дві сім’ї» М. Кропивницького), Лимериха («Лимерівна» Панаса Мирного), Хане Двойра («Міреле Ефрос» Я. Гордіна).

1909 – 17 – Рибчинський Євген Петрович (справж. – Тобілевич; ? – ?) – оперний співак (баритон) і драматичний актор.

Ролі: Возний, Меркурій (перше виконання), Дяк («Наталка Полтавка», «Енеїда», «Різдвяна ніч» М. Лисенка), Данило («Бранка Роксолана» Д. Січинського), Генерал, Гайдамака («Суєта», «Сава Чалий» І. Карпенка-Карого), Дід Авраам («Прислужники» М. Кропивницького), Микін («Тепленьке місце» О. Островського), Лісовик («Зачароване коло» Л. Ріделя).

1917 – Стадник Йосип Дмитрович (1876 – 1964) – актор, режисер, педагог, перекладач; актор і режисер театру Товариства «Руська бесіда» у Львові (1894 – 1913, з 1906 – директор), керівник українських професійних труп у Галичині (з 1913, з перервами), Театру ім. І. Тобілевича (1933 – 35), Українського драматичного театру ім. Лесі Українки у Львові (1939 – 41), драматичного театру у Дрогобичі (1944 – 45), Театру мініатюр у Львові (1945 – 47). Помер у Львові.

Працював у Театрі М. Садовського як актор і режисер.

Ролі: Іван («Дай серцю волю, заведе в неволю» М. Кропивницького), Голохвастов («За двома зайцями» М. Старицького), Хлестаков («Ревізор» М. Гоголя).

Поставив спектакль «Учитель» за І. Франком, в якому зіграв головну роль. Одночасно викладав у Музичнодраматичній школі ім. М. Лисенка.

1915 – 17 – Стадникова Софія Андріївна (1888 – 1959) – драматична актриса й оперна співачка (сопрано); актриса театру Товариства «Руська бесіда» у Львові (1901 – 13), театрів, якими керував її чоловік Й. Стадник. Померла у Львові.

Ролі: Харитина, Софія, Зося («Наймичка», «Безталанна», «Сава Чалий» І. Карпенка-Карого), Наталка («Наталка Полтавка» М. Лисенка), Одарка («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Галька («Галька» С. Монюшка), Марія Антонівна («Ревізор» М. Гоголя).

У цей період здобула музичну освіту в Музично-драматичній школі ім. М. Лисенка (у О. Муравйової, 1915 – 17). Виступала на естраді зі співами західноукраїнських (лемківських) пісень та романсів.

1915 – 17 – Старостинецька Василина Трифонівна (1888 – 1972) – оперна співачка (драматичне сопрано); вихованка Музично-драматичної школи М. Лисенка (1910 – 14, клас О. Муравйової), солістка полтавської опери (1919 – 22), ДРОТу (Донбас, 1925 – 28), вінницької (1928 – 29), Лівобережної (пересувної, 1929 – 32), донецької у Луганську (1932 – 38), горьківської (1938 – 40) опер. Померла у Горькому (тепер Нижній Новгород, РФ).

Співала провідні партії в операх та народних оперетах. Ролі: Наталка, Ганна, Солоха («Наталка Полтавка», «Утоплена», «Різдвяна ніч» М. Лисенка), Оксана («Запорожець за Дунаєм» С. ГулакаАртемовського), Катерина («Катерина» М. Аркаса), Галька («Галька» С. Монюшка) та ін.

1916 – 17 – Тичина Павло Григорович (1891 – 1967) – поет, державний і громадський діяч, акад. ВУАН (з 1929), Герой Соціалістичної Праці (1967).

Працював у театрі помічником хормейстера, одночасно навчався у Київському комерційному інституті.

1908 – 16 – Тобілевич Софія Віталіївна (дівоче прізвище – Дітковська; 1860 – 1953) – актриса, фольклористка, письменниця. Дружина І. Карпенка-Карого. Померла в Києві.

Ролі: Тетяна, Пані Качинська, Гандзя («Суєта», «Сава Чалий», «Гандзя» І. Карпенка-Карого), Лимериха («Лимерівна» Панаса Мирного), Терпилиха («Наталка Полтавка» І. Котляревського), Анна Андріївна («Ревізор» М. Гоголя).

1907 – 17 – Хуторна Єлизавета Олексіївна (справж. – Островерхова; 1886 – 1980) – актриса, заслужена артистка УРСР (з 1951); артистка театрів Ромен, Одеси, Донбасу, Полтави, Житомира та ін. Учениця М. Садовського.

Ролі: Василина («Суєта» І. КарпенкаКарого), Хведоська («Дві сім’ї» М. Кропивницького), Марія, Соня, Оксана, Марися («Понад Дніпром», «Хазяїн», «Бондарівна», «Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого), Пашка, Галя, Дарина («Не судилось», «За двома зайцями», «Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці» М. Старицького), Галя («Назар Стодоля» Т. Шевченка), Долорес («Камінний господар» Лесі Українки), Оленка, Корецька («На перші гулі», «Куди вітер віє» С. Васильченка), Марія, Оксана («Казка старого млина», «Про що тирса шелестіла» С. Черкасенка), Марися, Харитя, Олена («Нахмарило», «На громадській роботі», «Ясні зорі» Б. Грінченка), Клементина («Загибель "Надії"» Г. Гейєрманса), Бася («Зачароване коло» Л. Ріделя) та ін.

1912 – 17 – Черкасенко Спиридон Феодосійович (літ. псевд. – Аматор, Грицько, Дід, Киянин, Педагог, Подолянин, Спостережливий та ін.; 1876 – 1940) – письменник, драматург, журналіст, педагог, культурно-громадський діяч. 1919 емігрував. Помер у Празі.

В Театрі М. Садовського займав адміністративні посади, режисер, завідувач літературної частини. Одночасно співробітничав з багатьма газетами й журналами, входив до редакції журналу «Дзвін», працював у редакції першого українського педагогічного журналу «Світло», в товаристві «Українська школа». 1917 – 18 на замовлення Міністерства народної освіти УНР укладав букварі, граматику та читанки для нових українських шкіл. Автор понад 20 драматичних творів, зокрема поставлених у цьому театрі: «Жарт життя», «Про що тирса шелестіла» (1916, музика К. Стеценка), сценічних варіантів повісті М. Гоголя «Страшна помста» (1915) та роману П. Куліша «Чорна рада» (1918). Найбільший успіх у театрі мала його драма «Казка старого млина» (1915).

1915 – 17 – Чугай Павло (1880 – ?) – актор, співак; артист театру «Просвіта» в Ужгороді (1920-і рр.).

Ролі: Іван («Безталанна» І. Карпенка*Карого), Сірко, Лопух («За двома зайцями», «Циганка Аза» М. Старицького), Голова («Різдвяна ніч» М. Лисенка) та ін.

Крім того, на разові виступи у виставах до Театру М. Садовського запрошувалися такі відомі співаки, як солісти київської опери Г. Внуковський, Ф. Павловський; у його хорі співав під час навчання в Києві майбутній народний артист СРСР І. Козловський, котрий дебютував тут як оперний співак, виконавши 1918 партію Андрія в «Запорожці за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського. Першим диригентом театру був Г. Єлінек (до 1911). З театром співпрацювали композитори М. Лисенко та К. Стеценко. У ньому вперше здійснено постановки кількох опер М. Лисенка. Помітним явищем у культурному житті України стала постановка 1911 його опери «Енеїда» (лібрето М. Садовського). У театрі щорічно влаштовувалися вечори пам’яті Т. Шевченка. 28 лютого – 1 квітня 1911 він з успіхом гастролював у Санкт-Петербурзі.

Останній сезон у Троїцькому народному будинку театр закінчив 7 травня 1917 виставою «Суєта» І. Карпенка-Карого. Потім трупа давала вистави у приміщенні Другого міського театру (не зберігся; містився на території сучасного стадіону «Динамо»). У січні 1919, побоюючись ліквідації антрепризи більшовиками, М. Садовський з групою акторів виїхав з Києва разом з урядом Директорії УНР спочатку до Вінниці, потім – Кам’янця-Подільського. У січні 1920 театр припинив існування, оскільки більшість акторів вернулася до Києва.