2003 р. Звід пам’яток Києва

Марина Протас

390. Пам’ятник мученикам нацистських концтаборів, 1995 (мист.).

Харківське шосе. На розі з вул. Сімферопольською.

Автори – ск. В. Зноба, арх. О. Литвинов. Вис. скульптури – 5,0 м, кургану – 2,2 м.

Пам’ятник поєднує символіку з конкретно-сюжетною мотивацією, піднесеною на рівень гуманістичного узагальнення. На кургані, що прозоро натякає на Голгофу, встановлено різьблену з каменя постать полоненого й немов розп’ятого чоловіка з оголеним торсом, що перегукується з євангельською історією життя Христа. Ідея спокутування гріхів людства, запозичена авторами з христології і переведена в антинацистський контекст, актуалізує пафос безсмертя подвигу загиблих у 2-й світовій війні мучеників, які опинилися між жорнами двох смертоносних державно-політичних систем геноциду – гітлеризму і сталінізму.

Хрест не зображений, але він прочитується у типовій канонічно-композиційній схемі «Розп’яття», де терновий вінець метаморфозується у бронзовий колючий дріт концтаборів, що охоплює ноги в’язня й утворює горизонталь поміж піднятих рук. Пластично постать побудовано на поєднанні об’ємного тривимірного моделювання з графічно-рельєфним, площинним розподілом мас, внутрішніх контурів і загальним силуетом, який має чітку фронтальну зорієнтованість. По лінії осі пам’ятника, біля підніжжя кургану вмонтовано дошку з текстом присвяти. У пам’ятникові реалістичний пластичний вислів поєднано з поглибленим психологізмом портретної характеристики, що притаманне як станковій, так і монументальній пластиці В. Зноби.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 863.