[2008 р.] Дзвіниця

Невід’ємна складова барокового ансамблю Видубицького монастиря. Пов’язана з ктиторською діяльністю гетьмана Данила Апостола.

Дерев’яну дзвіницю монастиря вперше зображено на плані 1695 року. Це була досить висока триярусна башта, завершена банею з півбанком. У першому ярусі містився проїзд, у другому якесь приміщення з ромбовидними вікнами, у третьому, восьмикутному, дзвони. За композицією споруда була подібна до дзвіниць Софійського та Михайлівського Золотоверхого монастирів того ж часу.

Перший двоповерховий ярус існуючої мурованої дзвіниці за стилістичними ознаками сучасний Георгіївському собору та трапезній (1696-1701). Вперше кам’яні “врата” монастиря згадані 1726 р. Часом гетьманату Данила Апостола (1727-33) датується ярус дзвонів та влаштування надбрамної церкви св.Даниїла, ктитором якої він був. У верхньому ярусі було влаштовано годинник.

1766 р. споруда почала небезпечно нахилятися, через що дзвони з годинником перенесли до тимчасової дерев’яної дзвіниці, а іконостас Данилівської церкви – до Михайлівського собору. Проте вже у 1811 р. дзвіниця стояла цілком вертикально.

Під час ремонту 1829-33 рр. за проектом Андрія Меленського було надзвичайно тактовно надбудовано четвертий восьмикутний ярус, завершений банею з півбанком та шпилем. Сучасне розфарбування бані золотими зірками на синьому тлі з’явилося вперше після ремонту 1894 р. Традиційно у приміщеннях дзвіниці зберігалася монастирська бібліотека, для розширення якої у 1902 р. зроблено західну прибудову (за проектом Євгена Єрмакова). Тоді ж закладено проїзд у першому ярусі і обладнано теперішню браму.