2011 р. Звід пам’яток Києва

В’ячеслав Горбик, Ігор Завада, Михайло Кальницький

563.15. Жіноча гімназія Клуссінш М. В., 1908 (apxіт., іст.).

Бульв. Т. Шевченка, 23. Міститься у нижній, прилеглій до пл. Перемоги частині вулиці, відіграючи роль одного із значних містобудівних та архітектурно-художніх акцентів у забудові цієї частини міста.

Споруджений на садибі коштом педагога М. Клуссінш для розміщення приватної гімназії; будівництво виконувала фірма підрядчика Я. Файбишенка.

Триповерховий з напівпідвальним поверхом, цегляний, пофарбований, в плані прямокутний, ускладнений невеликим об’ємом допоміжних сходів на правому торці будівлі. Основу планувального рішення складає один досить просторий, розташований у поздовжньому напрямку коридор, по обидва боки від якого розміщуються різні за функціональним призначенням та розмірами приміщення. Перекриття пласкі.

Головний вхід з парадними сходами влаштований біля лівого торця будинку і вирішений у вигляді монументального ризаліту з пластичним вхідним порталом і виразним завершенням у стилі модерн. Ще один композиційний акцент фасаду розташований біля протилежного правого торця будівлі, являючи собою другий, менший за своїми розмірами ризаліт, який, проте, відіграє важливу роль у забезпеченні архітектурно-художньої цілісності всієї споруди в цілому. Система декоративного оздоблення, вирішена в кращих традиціях модерну, включає в себе досить широку палітру засобів монументального і декоративно-прикладного мистецтва – від численних ліплених деталей і майстерно проробленої столярки порталу до майолікового панно (зображення дерев) над вікнами третього поверху будинку. На фасаді виконані стильні написи: дата будівництва «1908» і монограма власниці «МК».

Будинок – один з найцікавіших і найвишуканіших зразків модерну в архітектурі прибуткових будинків Києва поч. 20 ст.

У Жіночій гімназії М. Клуссінш викладали: словесність і російську мову – літературознавець, майбутній чл.-кор. ВУАН (з 1926) і АН СРСР (з 1943) В. Адріанова-Перетц (до 1914, одночасно була секретарем педагогічної ради); історію – мистецтвознавець, історик, етнограф, хранитель історичного й етнографічного відділів Київського художньо-промислового і наукового музею Д. Щербаківський (1910 – 14); законовчителем був священнослужитель та історик церкви, член ради Київського релігійно-просвітницького товариства С. Петруневич (за радянського часу зазнав репресій, 1937 розстріляний).

У 1920 – 50-х рр. – середня школа № 58, надалі – педагогічне училище.

Тепер педагогічний коледж.

Література:

ДАК, ф. 58, оп. 1, спр. 99.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1978 – 1979.