2003 р. Звід пам’яток Києва
В’ячеслав Горбик, Григорій Щербина
Розмір зображення: 1010:263 піксел
453. Почайнинська вулиця, 17–20 ст. (архіт., іст., містобуд.).
Зорієнтована паралельно набережній Дніпра.
Пролягає від вул. Іллінської до вул. Набережно-Лугової через весь історичний район Поділ; утворює перехрестя з вулицями Г. Сковороди, Спаською, Хорива, Верхнім Валом і Нижнім Валом, Ярославською, Щекавицькою, Введенською і Турівською. Назва походить від р. Почайни – правої притоки Дніпра, що протікала від Оболоні до впадіння у Дніпро між сучасною пл. Поштовою і Пішохідним мостом. 1712 з’єднана з Дніпром спеціально проритим каналом.
Назва річки походить від давньоруського слова «почайна» – вода, волога.
Вулиця – одна з найдавніших у Києві. Мала характерний для ландшафту міста вузький та звивистий характер.
Наново розпланована 1812 арх. А. Меленським відповідно до плану арх. В. Гесте, розробленого в тому самому році після великої пожежі 1811 на Подолі. Траса вулиці прокладена з урахуванням розміщення композиційних домінант допожежної забудови, до яких належали церкви Іллінська (кін. 17 – 20 ст.; № 2), Миколи Набережного (1772–75; вул. Г. Сковороди, 12) і Введення Пресвятої Богородиці (кін. 18 ст., на розі з вул. Ярославською; знесена у 1930-і рр.), яка, за переказами, стояла на місці капища поганського бога Волоса, покровителя скотарства.
Забудова периферійної вулиці здійснювалася повільніше, ніж центральної частини Подолу. Починаючи з 1830-х рр. на червоних лініях вулиці зводилися будинки у стилі пізнього класицизму – одноповерхові цегляні та двоповерхові змішаної конструкції (цегляний цокольний поверх і тинькований по дерев’яному каркасу бельетаж). Пам’ятками архітектури тієї доби є двоповерховий будинок на розі з вул. Хорива (вул. Хорива, 36), одноповерховий будинок № 28. Інші грунтовно реконструйовані споруди (№ 4, 10, 15/2) ілюструють особливості тогочасного міського середовища.
У 2-й пол. 19 – на поч. 20 ст. забудова здійснювалася дво– чотириповерховими цегляними будинками, які характеризуються синтетичним використанням історичних стилів і декоративних можливостей цегляного мурування. Яскравими зразками цього періоду є розташована на подвір’ї церква Успіння Пресвятої Богородиці старообрядницької громади (№ 26), житлові будинки № 12, 18, 24/45 (на розі з вул. Хорива), 33/47 (на розі з вул. Ярославською), 40.
Усього в кін. 19 – на поч. 20 ст. на вулиці налічувалася 131 садиба (70 – на парному боці, 61 – на непарному), що простягалися до лісової (дров’яної) пристані на березі Дніпра. У глибині останнього кварталу (№ 66–70) розташовувались акціонерні лісопильня та млин.
За радянських часів вулиця істотно перебудована. У 1930-і рр. знесено церкву Введення Пресвятої Богородиці, споруджено багатоквартирний житловий будинок між вулицями Хорива і Верхнім Валом (№ 23/43 – 23/54). У перші повоєнні десятиріччя активно забудовувався кінцевий відрізок за вул. Ярославською. До 1970-х рр. існували історичні фронти кварталів між вулицями Хорива та Г. Сковороди (на їхньому місці споруджено комплекс житлових споруд; автор – арх. В. Розенберг).
Історія вулиці тісно пов’язана з життям та діяльністю громади старовірів, перші представники якої з’явилися на Подолі на поч. 19 ст., куди їх привели з Росії торговельні справи. Спочатку вони влаштовували таємні молільні. В 2-й пол. 19 ст. на вул. Почайнинській діяли два старообрядницькі молитовні будинки, один з яких – церква Успіння Пресвятої Богородиці (№ 26) функціонує й досі. Її влаштовано в садибі, яку 1908 подарували громаді для цієї мети київські купці Г. Аврамов, П. Істомін і В. Кушнарьов (первісно мала назву Вознесіння Господнього). У кін.
1920-х – на поч. 1930-х рр. Іллінський храм належав Українській автокефальній православній церкві. Ще одна пам’ятка УАПЦ – житловий будинок № 62, в якому проживав до 1991 останній архієпископ УАПЦ Йосиф Оксіюк.
У садибі № 23/43, що належала вченому-мистецтвознавцю Г. Павлуцькому (будинок знесено), містилися на поч. 20 ст. Подільське міське чоловіче парафіяльне училище і Перший народний дитячий садок.
Література:
Алферова Г. В., Харламов В. А. Киев во второй половине ХVII века. – К., 1982; Білокінь С. Пам’ятки УАПЦ 1921 року в Києві // Відомості митрополії УАПЦ у діаспорі. – Лондон, 1997. – Жовтень. – Ч. 4; Вулиці Києва. – К., 1995; Галайба В. Місцеві старообрядці молилися переважно на Подолі // Веч. Київ. – 1997. – 18 січ.; Київ: Історичний огляд. – К., 1986.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2003 р., т. 2 (Київ), с. 971.