2011 р. Звід пам’яток Києва

Галина Скляренко

489.1.37. Надгробок Іпсіланті К. О., 1818, 1997 (мист.).

На подвір’ї будинку півчих митрополичого хору (корпус № 6), на спеціально облаштованому майданчику серед зеленого газону.

Автор – ск. С. Пименов. Розміри: вис. скульптури – 1,58 м, постамент – 1,29 × 0,97 × 1,05 м, плінт на постаменті – 0,54 × 1,07 × 0,18 м, саркофаг – 1,10 × 0,53 × 0,57 м.

Іпсіланті Константин Олександрович (1760 – 1816) – дипломат, політичний діяч, великий драгоман Порти (1796 – 99), господар Молдови (1799 – 1801), Валахії (1802 – 06), господар Молдови і Валахії (1807), прихильник інтересів Російської імперії на Балканах, які був змушений залишити у серпні 1807. В 1808 – 16 (з перервами) проживав у Києві на сучасній вул. Січневого повстання, 6 (див. ст. 498.11). Був похований у церкві св. Георгія (на розі сучасних вулиць Рейтарської і Золотоворітської).

1818 у храмі встановлено надгробок, 1935, після зруйнування церкви, його перенесли до собору Успіння Пресвятої Богородиці Києво-Печерської лаври. Під час вибуху собору в листопаді 1941 пам’ятник був пошкоджений, зберігався у фондах заповідника. Відреставрований з ініціативи грецької громади України і 1997 встановлений на території Лаври. Автор проекту реконструкції – О. Загребельний, скульптори В. Мікропуло, О. Рачковський, С. Юхно, реставратори В. Баглей, В. Дудников, Т. Коваленко, А. Попович. Кам’яні частини пам’ятника (крім саркофага) первісні, бронзові (крім лев’ячих лаппідставок та плакетки з присвятою) відтворили автори реконструкції.

Пам’ятник оформлено у стилі класицизм. Білу мармурову жіночу постать встановлено на прямокутному постаменті з червоного граніту. За скульптурою на постамент покладено плаский прямокутний сірий гранітний плінт, на якому стоїть саркофаг з того самого матеріалу, стилізований у давньоримському дусі. Він спирається на бронзові опори у вигляді чотирьох лев’ячих лап, верхні кути прикрашено чотирма бронзовими маскаронами. Алегорична жіноча постать у довгому хітоні та пеплосі, що її огортає, прикриваючи голову та чоло, й спадає м’якими складками, уособлює смуток, скорботу і Божу благодать. У лівій руці вона тримає великий металевий з позолотою хрест, у притиснутій до грудей правиці – бронзову чашу. На чоловому боці постаменту вмонтовано мармуровий білий медальйон з рельєфним портретом К. Іпсіланті, зображеним у похилому віці. Медальйон облямовано металевою з позолотою гірляндою з дубового листя. Обабіч – два бронзові давньоримські світильники. На східному торці постаменту – бронзовий картуш з гербом роду Іпсіланті, на західному викарбувано меморіальний напис. На тильному боці постаменту на бронзовій плакетці, що збереглася з 19 ст., епітафія грецькою та російською мовами.

Перед пам’ятником встановлено бронзову пластину з написом, який інформує про ініціаторів його відновлення.

Література:

Полюшко Г. В. О чем говорят руины Георгиевской церкви // Всеукраинские ведомости. – 1997. – 3 июля; Томазов В. Повідомлення // Записки іст.філолог. т-ва Андрія Білецького. – К., 1997. – Вип. 1.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1297 – 1298.