2011 р. Звід пам’яток Києва

Олександр Тищенко

489.1.28. Майстерня покрівельна (бляшана), серед. 19 ст. (архіт.).

Корпус № 16. У північно-східному куті економічного подвір’я, межує з корпусами № 15, 17, 18; з тилу прибудована до оборонного лаврського муру.

В корпусі містилася покрівельня. 1926 споруду включено до складу заповідника як підсобне приміщення – покрівельну майстерню. 1939 – 41 використовувалася під житло. 1942 – 43 зазнала значних пошкоджень, за актом від 1944 – 69,4 відсотка. 1948 відбудована «Академбудом» для лабораторії НДІ чорної металургії АН УРСР.

Двоповерхова, з підвалом на стрічкових підмурках, цегляна, пофарбована, тильний фасад тинькований, у плані наближена до Г-подібної. Дах двосхилий, на дерев’яних кроквах, покрівля бляшана. Міжповерхові й підвальні перекриття – дерев’яні балкові. Планування поверхів коридорне однобічне, більшу частину суміжних приміщень (кімнат) зосереджено у дворовому ряді, коридор прилягає до тильного муру. Допоміжні приміщення, одномаршові сходи й великий хол на першому поверсі та побутову кімнату над ним на другому розташовано у малому крилі та в наріжній частині.

Стильове вирішення тяжіє до форм класицизму. Головний фасад прорізаний ритмом невеликих прямокутних вікон, обрамлених вузькими лиштвами й завершених широкими лучковими клинчастими перемичками. Останнє бічне вікно великого крила, розташоване трохи вище, може свідчити про існування сходового переходу до сусіднього корпусу № 15. Горизонтальний характер композиційного вирішення чолового фасаду підкреслено вузькими гуртами між поверхами й під вікнами другого поверху, а також карнизом спрощеного профілю. Вхід у середній частині малого крила обладнано сучасним металевим піддашком лучкової форми на бічних ажурних консолях.

Тильний фасад, що є частиною зовнішнього лаврського муру, розчленовано міжповерховим гуртом, на рівні другого поверху прорізано чотирма маленькими вікнами без обрамлення.

Стіну завершує широкий антаблемент.

Оздоблення інтер’єрів не збереглося.

Майстерня – типологічно цінний зразок пізньої історичної забудови верхньої території Лаври.

Тепер – гуртожиток Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв Міністерства культури і туризму України (належить їй з 1970-х рр.).

Література:

Архів ДержНДІТІАМ, інв. № 1455 (Ист.-архит. обоснование развития КПГИКЗ). – К., 1979 (рукопис); ДАК, ф. 1517, оп. 1, спр. 9; НКПІКЗ, фонди, КПЛ – А-16; Титов Ф. И. Путеводитель при обозрении святынь и достопримечательностей Киево-Печерской Лавры и г. Киева. – К., 1910.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1290 – 1291.