Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Змагатимеш до посилення сили, слави, багатства і простору
Української держави

Богдан Хмельницький

?

Служби і флігель садиби Інженерного двору

Наталія Перунова

496.14. Служби і флігель садиби Інженерного двору, серед. – кін. 19 ст. (архіт.). Вул. Січневого повстання, 3-в, 3-г. У тильній частині житлового комплексу № 3 – 5. До 1830-х рр. ділянка була приватним володінням, потім належала Інженерному двору (Інженерному управлінню Інженерного відомства) Київської фортеці.

Служби, кін. 19 ст. (№ 3-г). Будинок одноповерховий з підвалом, цегляний, у плані прямокутний, з сучасною цегляною прибудовою, орієнтований по осі північ – південь. Дах двосхилий, покрівля шиферна. Фасади пофарбовані, мурування під розшивку швів.

Цоколь і верхній ряд карниза викладено з лекальної цегли. Віконні й дверні отвори частково закладені, перероблені. Оздоблення будинку (лопатки на фасадах) не має виражених стилістичних ознак. За характером мурування (жовта київська цегла без клейм, що властиве для споруд Київської фортеці) може бути датований кін. 19 ст. (до 1897).

Будинок не використовується.

Флігель, серед. 19 ст. (№ 3-в).

Двоповерховий з підвалом, цегляний, у плані прямокутний, орієнтований по осі захід – схід. Чоловий північний і західний фасади тиньковані й пофарбовані. Дах двосхилий, покрівля залізна. До східного торцевого фасаду прибудовано гаражі. Чоловий фасад оздоблено рустованими лопатками й завершено дерев’яним карнизом із виносом. Внутрішнє планування секційне, перекриття пласкі по балках, одне з приміщень на першому поверсі перекрите циліндричним склепінням з розпалубками над вікном. Збереглося огородження внутрішніх сходів у вигляді дерев’яних балясин токарної роботи.

Тепер на першому поверсі міститься майстерня з ремонту взуття.

Споруди мають цінність як зразки архітектури комплексу Київської фортеці.

Література:

ДАК, ф. 163, оп. 41, спр. 480, 5999; НКПІКЗ, фонди, КПЛ – ПЛ-1044; Київ: Історичний огляд. – К., 1982; Київ: Провідник. – К., 1930; План г. Киева 1923 – 1925 гг.

Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 2011 р., т. 3 (Київ), с. 1446.