1999 р. Звід пам’яток Києва
Тетяна Скібіцька
Липська вулиця, 18 – 2-а пол. 20 ст.
(архіт., іст., містобуд.).
Пролягає у місцевості Липки, від вул. М. Грушевського до вул. П. Орлика, перетинається вул. Інститутською. Розпланована у кін. 18 ст. на місці липового гаю в урочищі Клов, про що свідчить генеральний план Києва 1787 р. Називалася Кловською (з кін. 18 ст.), Липською (з 1830-х pp.), Катерининською (з 1869); у 1919 р. названа ім’ям діяча німецького і міжнародного робітничого руху Р. Люксембург (1881 – 1919), в 1993 р. повернуто історичну назву – Липська.
Є частиною прямокутної планувальної мережі району, характерною для містобудування періоду класицизму, трасою, яка зв’язує Маріїнський і Кловський палаци. У 19 – на поч. 20 ст. тут були садиби Київського цивільного губернатора (на місці будинку № 22/7 на вул. Інститутській), сім’ї відомого в Києві лікаря X. Бунге (№ 9 – 15), генерала М. Раєвського (№ 12) – будинки не збереглися; графині Н. Уварової (№ 16). Перспектива вулиці замикається Кловським палацом (1755 – 60 рр., архітектори П. Нейолов, С. Ковнір). Центральна вісь вулиці підкреслена бульваром із рядовим висадженням дерев на ділянці від вул. П. Орлика до вул. Інститутської з пам’ятником Д. Мануїльському (1966 р., скульптори М. Вронський, О. Олійник; архітектори М. Катернога, Я. Ковбаса). Ріг кожної вулиці фіксовано висотними будинками готелів «Київ» (№ 1/26; 1968 – 73 рр., арх. І. Іванов, інж. В. Слобода, худ. Л. Жоголь) та «Національний» (№ 5/23; 1982 р., архітектори І. Іванов, О. Комаровський, інж. М. Панич). Сучасну забудову складають споруди різних періодів. Стильові напрями історизму та модерну представляють будинки № 2 (1883 р., інж. В. Катеринич), № 4 (кін. 19 ст., архітектори В. Ніколаєв, А. Краусс), № 10 (1875 р., інж. О. Рубан), № 16 (1912 р., арх. П. Голландський), № 18/5 – колишнє училище ім. М. Бунге (1904 р., арх. Г. Шлейфер). Будинки радянського періоду – Театр юного глядача (№ 15; 1931 р., арх. В. Осьмак; перебудований у 1980-х pp.), житлові будинки № 7/24 (1930-i pp., арх. М. Чорноморченко), № 8/21 (кін. 1920-х – поч. 1930-х pp.), № 17 (ЖБК «Поліграфіст», 1930 р.). Решта будинків цінні як фонові. Пам’ятки історії – № 2, в якому проживали партійні й державні діячі УРСР В. Затонський і Д. Коротченко; № 12/5 – мешкав Герой Радянського Союзу С. Ковпак; № 18/5, де містилося міське початкове училище ім. М. Бунге. Забудова вулиці являє собою цілісний містобудівний комплекс, який зберіг особливості історичного планування й цінні архітектурні та історико-культурні споруди.
Київ: провідник. – К., 1930;
Полное собрание закононв Российской империи. Собр. 1. Прил.: Книга чертежей и рисунков (планы городов). – СПб., 1839.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 509.