1999 р. Звід пам’яток Києва
Тимур Бобровський, Віктор Харламов
Залишки монастиря в урочищі Церковщина, кін. 11 – 12 ст.
(археол.).
За 200 м на північний захід від печер у глибині Гнилецької улоговини. Зафіксовані розвідками й розкопками київських археологів у 1899, 1925, 1976, 1980 рр. Цими дослідженнями було відкрито залишки середньовічного чернечого цвинтаря, рештки наземних дерев’яних будівель і мурованої Богородичної церкви 12 ст. За даними розкопок церкву було зруйновано у 13 – 14 ст., дерев’яні споруди у той же період було знищено пожежею. Довгий час панувала думка, що Богородична церква знищена повністю. Пошуки храму здійснювали у різний час М. Максимович, П. Лашкарьов, Ю. Асєєв та ін. Його було знайдено 1976 р. (П. Толочко, В. Харламов), 1980 р. розкопано стаціонарно (В. Харламов). Від стародавньої споруди збереглися повністю фундаменти та частини стін. За типом Богородична церква Гнилецького монастиря була невеликим (10.4: 9.6 м) чотиристовпним, одноапсидним і майже квадратним у плані храмом монастирського скиту. Стіни муровані з малоформатної плінфи (27,5 – 28: 19 – 22: 4,5 см). Плінфа виготовлялася з місцевих строкатих глин, головним чином червоного, світло-брунатного, блідо-рожевого й темно жовтого кольорів.
Широко розставлені стовпи всередині споруди свідчать про те, що діаметр бані мав значні розміри – близько 3,15 м усередині та 4,3 м ззовні. Поєднання широкої центральної апсиди з дуже вузькими бічними навами надавало храму вежоподібного вигляду. Бічні нави було перекрито напівкоробовими склепіннями, які прилягали до високої центральної закомари, чим створювалася динамічна трилопатева композиція фасадів. На фасадах добре простежуються профільовані пілястри з трьома трикутними виступами т. зв. жорсткого профілю. Із західного боку до церкви був прибудований невеликий вівтар, північно-західне наріжжя споруди зміцнене контрфорсом. Підлога в храмі була викладена кольоровими керамічними полив’яними кахлями жовтого, зеленого, вишневого кольорів у шаховому порядку. Розмір кахлів – 15: 15: 2 см.
Усередині храм було розписано фресковим живописом на одношаровому грунті з добре перемішаним вапняним розчином. Розписи мали яскравий світлий колорит. У кольоровій гамі переважали характерні для київського монументального живопису червоний, жовтий і синій кольори.
Богородична церква Гнилецького монастиря збудована досвідченими майстрами, можливо, печерської будівельної школи, мала всі ознаки стилю, який склався в Києві й в цілому на Русі наприкінці 12 ст.
Залишки споруди законсервовано.
Бобровский Т. А. Гнилецкий пещерный монастырь в Киеве // Пам’ятки архітектури і монументального мистецтва в світлі нових досліджень. – К., 1996;
Харламов В. А. Исследования каменной монументальной архитектуры Киева Х-XIII вв. // Археологические исследования Киева 1978 – 1983 гг. – К., 1985.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 302.