Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Змагатимеш до посилення сили, слави, багатства і простору Української держави

Богдан Хмельницький

?

Могила Майбороди Г.І. (1913 – 1992)

Розмір зображення: 600:800 піксел

3 листопада 2007 р. Фото М.І.Жарких.

Георгій Іларіонович Майборода (*18 листопада 1913, хутір Пелеховщина Полтавської області – 6 грудня 1992) український радянський композитор. Народний артист СРСР (1960), депутат Верховної Ради УРСР 7-9 скликань, брат композитора Платона Майбороди.

В 1936 закінчив Київське музичне училище, в 1941 – Київську консерваторію по класу композиції у Л.Н. Ревуцького, в 1949 під його керівництвом – аспірантуру. В 1952-58 викладав у Київській консерваторії музично-теоретичні дисципліни. В 1962-67 – секретар Спілки композиторів УРСР 1967-69 – голова правління СК УРСР. Г.Майборода вніс значний внесок у розвиток української музики. Працював у різних жанрах, переважає героїко-патріотична тематика. Значне місце у творчості композитора займає поезія українських поетів – Т.Шевченка та І.Франка та інших.

Твори

Опери

Милана (1957)

Арсенал (1960)

Тарас Шевченко (1964)

Ярослав Мудрий (1975)

Для солістів, хору і оркестру

Кантата “Дружба народів” (1948)

Вокально-симфонічна поема “Запорожці” (1954)

Для оркестру

3 симфонії (1940, 1952, 1976)

Симфонічна поема “Лілея” (1939, за мотивами Т.Шевченка)

Симфонічна поема “Каменярі (1941, за мотивами І.Франка)

Гуцульська рапсодія (1949, ред. 1952)

Сюїти із музики к трагедії Шекспіра “Король Лір” (1959)

Концерт для голосу з оркестром (1969)

Хори на слова В.Сосюри та М.Рильського

Романси

Пісні

Обробки народних пісень

Музика до драм. спектаклів, фільмів

Джерело:Музична енциклопедія, М., 1973-82

Література

Гордійчук М., Георгій Ілларіонович Майборода, Київ, 1963

Зінкевич О. С., Георгій Майборода, Київ 1973

Джерело: