2007 р. Головний некрополь України – Байкове кладовище

Роман Маленков

Офіційним роком заснування Байкового кладовища слід вважати 1833. Саме тоді на горі за річкою Либідь було виділено землю для “поховання осіб православного, католицького та лютеранського віросповідання” (хоча точно відомо, що на цьому місці і раніше було кладовище). Відразу кладовище називалось Новостроєвським. Але з плином часу за ним закріпилась інша назва – Байкове. Справа в тому, що землі, на яких було розташовано кладовище та хутір поряд з ним, належали генерал-майору С.В.Байкову – від його прізвища і пішла нова назва. Заснування кладовища було пов’язане із закриттям Лютеранського, Звіринецького кладовищ та кладовища на Аскольдовій могилі. Було дозволено переносити поховання із старих кладовищ на нове.

Байкове кладовище спочатку було розміщене ліворуч від сучасної вулиці Байкової (зараз це Старе кладовище). Воно мало окремі православну, католицьку та лютеранську частини. Православна частина була найбіднішою і найбільш захаращеною, тоді як католицька і лютеранська гарно доглядались, були засаджені декоративними деревами й нагадували парк. Це пояснювалось відносною бідністю православного населення Києва. В 1841 році на кладовищі збудували дерев’яну Дмитрієвську церкву (розібрана в кінці ХІХ століття). У 80-х роках ХІХ століття поруч із Старим почало створюватись Нове Байкове кладовище, на якому у 1884 році заклали кам’яну Вознесенську церкву (архітектор В.Н.Ніколаєв). Тут почали продавати підмогильні ділянки, і це приносило значний прибуток церкві і кладовищу. На початку ХХ століття до православної частини кладовища провели водопровід (на католицькій та лютеранській частинах він існував значно раніше). Трохи пізніше до кладовища почав ходити електричний трамвай (ця лінія діяла до 2005 року).

Радянська влада дуже сильно змінила обличчя цвинтаря, особливо центральної частини. Її перетворили на пантеон видатних особистостей тієї епохи. Тут ховали політичних діячів, письменників, науковців, діячів культури. У 1930-ті роки знесли або закрили багато київських цвинтарів, а Байковий, навпаки, розширили. Радянська влада зробила його головним і офіційним кладовищем не тільки міста, а й республіки (УРСР). Пройшовши сьогодні його головними алеями, можна побачити, що майже всі поховання зроблено в радянський час, хоча раніше тут розміщувались пам’ятники “буржуазним елементам”.

У 1975 році у верхній частині Байкового кладовища відкрили крематорій, а у 1983 році – колумбарій.

В 2001 році Байкове кладовище офіційно визнано видатною пам’яткою історії України. Значущість кладовища підкреслюється як похованнями на ньому, так і його архітектурними та скульптурними особливостями. Значна частина надмогильних пам’ятників зроблена відомими майстрами. Ще у ХІХ столітті родичі заможних покійників замовляли пам’ятники відомим на той час скульпторам. Найбільшим попитом користувались вироби фірми “Вдова де Веккі”, надмогильні пам’ятники якої вирізнялись особливою довершеністю. Зараз старовинних надгробків роботи видатних майстрів залишилося дуже мало, але є величезна кількість більш сучасних, виконаних не менш відомими майстрами радянського періоду (Бородай, Шаповал, Банников, Остапенко, Кальницький, Коцюбинський, Гончар та багато інших).

На Байковому кладовищі розташовано кілька десятків каплиць-усипалень та багато склепів. Усі вони будувались за давніми традиціями відповідно до віровизнання померлих – православними, католицькими, лютеранськими та навіть іудейськими. Деякі з них створили відомі архітектори В.Городецький, В.Ніколаєв та інші. На превеликий жаль, всі документальні записи про каплиці було знищено під час Другої Світової війни. Зараз каплиці та склепи знаходяться у поганому стані. Хоча на деяких і збереглися надписи, але всі усипальниці розриті та розграбовані. Існує версія, що саме в каплицях люди ховалися під час війни. Пізніше вони служили житлом для бомжів. Зараз входи в деякі каплиці замуровано, а ті, що відкриті, перетворились на звалища сміття та пляшок.

Порівняно з Личаківським цвинтарем, який разом з історичним центром Львова вважається надбанням людства і охороняється ЮНЕСКО, Байковий виглядає жалюгідно (якщо не брати до уваги центральну алею). Але головна цінність некрополя в його похованнях. За похованнями видатних та відомих особистостей Байковий некрополь тримає пальму першості в Україні. Лише в Києві понад сім десятків вулиць названо на честь людей, похованих на Байковому. Тут лежать Леся Українка, Нечуй-Левицький, Старицький, Васильченко, Олена Пчілка, Бажан, Остап Вишня, Малишко, Рильський, Тичина, Сосюра, Стельмах, Яновський, Головко, Смолич, Лисенко, Лятошинський, Верьовка, Заболотний, Саксаганський, Садовський, Заньковецька, Бучма, Гмиря, Биков, Брондуков, Ковпак, Щербицький, Патон, Ремесло, Білецький, Палладін, Погребняк, Суботін, Берлінський, Грінченко, Глазовий, Чорновіл, Лобановський та багато інших. Окремо слід відзначити Михайла Грушевського, могила якого розташована поряд з Вознесенською церквою.

Зараз по головній алеї некрополя та до могили Лесі Українки (стара частина кладовища) водять екскурсантів, розповідаючи їм про видатних людей, похованих тут, та про історію самого некрополя.