1999 р. Звід пам’яток Києва
Михайло Кальницький, Лариса Федорова
Житловий будинок кін. 19 ст., в якому проживали Кудрявцев П. П., Оглоблин О. П.
(іст.).
Андріївський узвіз, 2-г.
У глибині садиби. Чотириповерховий, цегляний, з двоповерховою пізньою прибудовою.
У 1913 – 15 рр. у квартирі № 6 мешкав Кудрявцев Петро Павлович (1868 – 1940) – філософ, професор Київської духовної академії, лідер лівого крила її професури. Автор монографії «Абсолютизм чи релятивізм ?» (1908). Упорядкував антологію «Хвилі вічності у російській художній літературі» (1914).
У 1919 – 43 рр., з перервами, в квартирі № 42 на першому поверсі проживав з родиною Оглоблин Олександр Петрович (справж. – Мезько; 1899 – 1992) – історик, професор, президент УВАН у США (з 1970), громадський діяч. До 1919 р. мешкав у будинку свого вітчима № 4/26 на тій же вулиці. Одружившись з сестрою власника садиби № 2 на Андріївському узвозі А. Фроловою, переселився в їхній дім. В 1919 – 20 рр. викладав історію та українознавство в школах, в 1920 – 21 рр. – викладач Київського робітничо-селянського університету, з квітня 1921 р. – доцент кафедри історії України Київського університету, в 1922 – 43 рр. – його професор, одночасно у 1921 – 22 рр. – професор Київського археологічного інституту, в 1938 – 40 рр. – Одеського університету. З 1926 р. – науковий співробітник ВУАН, 1926 – 41 рр. – дійсний член Харківського науково-дослідного інституту історії української культури, 1927 р. – завідувач кафедри історії українського господарства в Київському інституті народного господарства. Наприкінці 1930 р. в умовах наступу на українську культуру заарештований, ув’язнений до 1931 р. У 1931 – 32 рр. -заступник директора з наукової роботи Всеукраїнського історичного музею ім. Т. Шевченка, у 1932 – 33 рр. – директор Центрального архіву давніх актів, у 1932 – 34 рр. очолював Поліську експедицію ВУАН і музею для дослідження старовинних промислових закладів у краї, у 1934 – 35 рр. – безробітний, у 1936 – 37 рр. – науковий консультант археологічних експедицій Інституту історії матеріальної культури АН УРСР, у 1937 р. – старший науковий співробітник Інституту історії АН УРСР, у 1938 р. повертається до університету. В 1941 р. одержав у Москві ступінь доктора історичних наук без захисту дисертації. Під час окупації міста у вересні – жовтні 1941 р. – голова Київської міської управи, член Української національної ради у Києві, створеної з ініціативи О. Ольжича, продовжував наукову працю. У 1942 р. організував і короткий час очолював музей-архів переходової доби. В 1943 р. – голова Історично-філологічної секції Київського будинку вчених. У вересні 1943 р. разом з родиною покинув Київ, проживав деякий час у Львові, потім емігрував до Америки. 1951 р. очолив Історичну секцію УВАН у США, з 1970 р. – президент, з 1974 р. – почесний президент УВАН. Працював у відомих українських наукових закладах, був одним із засновників і головою УІТ. Помер і похований в Спрінгфільді (штат Массачусетс). О.Оглоблин – автор понад 250 опублікованих наукових праць з історії України, історіографії, джерелознавства, археографії, генеалогії тощо. Під час проживання у цьому будинку вийшли «Нариси історії української фабрики» (1925, тт. 1 – 2), «Ескізи з історії повстання Петра Іваненка (Петрика)» (1929), «Нариси з історії капіталізму на Україні» (1931) та ін.
Антоний. Отчет по высочайше назначенной ревизии Киевской духовной академии в марте и апреле 1908 года. – К., 1908;
Белоконь С. И. Киевский профессор П. П. Кудрявцев как библиофил и читатель // Актуальные проблемы теории и истории библиофильства. – Л., 1985;
Винар Л. Олександр Петрович Оглоблин (1899 – 1992) // Укр.історик. – 1993. – № 1 – 4;
Правда о Киевской духовной академии. – К., 1910.
Джерело: Звід пам’яток історії і культури України. – К.: 1999 р., т. 1 (Київ), с. 166 – 167.