2010 р. Лавра й Софія у список руйнації не потрапили

Людмила Яновська

Дата: 21.08.2010

Два в одному

У цьому списку вони зареєстровані 1990 року під одним номером як один об’єкт: “Київ. Собор Святої Софії з прилеглими монастирськими спорудами. Києво-Печерська лавра”. Мов у відомому рекламному слогані – два в одному. Але через багатоповерхівки, що вже зведені, закладені й заплановані в їх буферних зонах, ці перлини історії, культури й зодчества ледь не потрапили до іншого списку ЮНЕСКО – тих об’єктів, яким загрожує руйнація.

А спричинив загрозливе сусідство сучасних висоток той самий принцип “два в одному”, але вже стосовно нашого законодавства. Бо в ньому, зауважив перший заступник голови Держслужби з питань національної культурної спадщини Яків Діхтяр, “є білі плями: можна прочитати так і інакше. І це дуже добре знають забудовники, у них надзвичайно освічені юристи, консультанти.

Якщо в Генеральному плані Києва визначено, що історична частина міста не повинна забудовуватися спорудами, вищими 27 м, то тут є приписка: що у разі перевищення цієї норми має бути історико-містобудівне обгрунтування. А його розробляють науковці, часто навіть не архітектори, воно упереджене. Оскільки ж замовник платить гроші, їх отримують тоді, коли напишуть так, як він хоче. Таким чином постала проблема: де завгодно можна збудувати об’єкт, який набагато перевищує згадані 27 м і створює загрозу візуальному сприйняттю цих храмів”.

“Двох в одному” не уникла й науково-проектна документація щодо буферної зони Софії Київської, розроблена на замовлення Мінрегіонбуду в 2005-му, через 3 роки після прийняття Генплану Києва. В ній, за словами Якова Яковича, та сама помилка, що і в генплані. Є обмеження висоти будівлі: 12-25 м. І водночас можливість її перевищення за розробки історико-містобудівного обгрунтування, яке дозволяло, наприклад, споруджувати на вулиці Гончара, 17/23, за 200 м від Софії Київської, будинок заввишки 41 метр.

От і виходить, що забудовники діяли згідно з усіма законодавчими пунктами, які були на той час, а своєю двозначністю само себе порушує… законодавство.

Хитромудра логіка законотворців, та не занадто багато розуму потрібно, щоб збагнути, на чию користь вона спрямована. Тому й викликала проблемна забудова буферної зони і протести громадськості, і невдоволення експертів ЮНЕСКО: за результатами їхніх поїздок до Києва до порядку денного 34-ї сесії Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, який у лютому цього року формувався в Севільї, долучилося питання про включення Софії і Лаври до списку об’єктів, яким загрожує руйнація.

Але що ж сталося, що після засідання 34-ї сесії, яке відбувалося в бразильському місті Бразиліа з 25 липня по 3 серпня, делегація України повернулася додому зовсім з іншою звісткою?

Щоб не вмовляти й не благати

Як пояснив член цієї делегації Яків Діхтяр, після неприємного для України лютневого севільського вердикту розв’язання цієї проблеми обговорювалося за дорученням уряду на кількох спільних нарадах міністерств культури і туризму та регіонального розвитку і будівництва, Державної служби з питань національної культурної спадщини й головного управління охорони культурної спадщини, управління архітектури і містобудування Києва.

За ініціативи уряду на нараді в Прем’єр-міністра Миколи Азарова Київській міськдержадміністрації запропоновано накласти мораторій на відведення земельних ділянок в буферних зонах та надання дозволів на проведення там будівельних робіт: доки місто розробить комплексну концепцію забудови, реконструкції й реставрації цих зон Києво-Печерської лаври та Софії Київської, а в науково-проектній документації щодо буферної зони Софії висотність будинків визначатиметься для кожного кварталу зокрема.

І навіть якщо Київрада не прийме рішення про мораторій, це питання, вважає Яків Діхтяр, вдасться вирішити на рівні двох міністерств, адже Мінрегіонбуд – той орган, який дає дозволи на проведення будівельних робіт. Тривали переговори із забудовниками, які вже почали будівництво і які мають приступати до нього, щодо врегулювання спірних питань, а це насамперед висотність будівлі. На Гончара, 17/23 забудовник знизить її майже на 7 м і змінить фасад будівлі, після чого вона вже не становитиме загрози.

Про кроки, які здійснює уряд для збереження Софії і Лаври, в ЮНЕСКО спочатку дізналися від Мінкультури через Національну комісію всесвітньої спадщини, що діє при Міністерстві закордонних справ, а також від свого експерта з Росії, якого запросило МЗС України до Києва за місяць до початку 34-ї сесії в Бразилії. Оскільки в місті Бразиліа питання про список ризику ЮНЕСКО перенесли на 29 липня, у посланців України був час на переговори з делегаціями інших країн, учасницями Комітету всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Підтримку однієї з них, делегації Росії, вони вже мали. З-поміж інших деякі сприйняли їхні аргументи скептично, деякі без ентузіазму, але спокійно, а здебільшого їх зрозуміли. Коли наша делегація збиралася їхати у Бразилію, одним із основних її завдань було якраз домогтися, щоб її там вислухали, хоч це й не передбачалося.

Але представник Мексики запропонував вислухати українців. А головуючий на той час міністр культури Бразилії сказав, що комітет задоволений інформацією України, тому закликає прийняти резолюцію 34-ї сесії ЮНЕСКО у тому вигляді, який запропонувала Росія: з виключенням з неї пункту щодо перенесення Софії і Лаври до списку об’єктів, яким загрожує руйнація. Цю пропозицію росіян підтримали майже всі делегації.

В резолюції є кілька пунктів, встановлених міжнародною спільнотою, які Україна має виконати: привести нормативно-правову базу стосовно Софії та Лаври відповідно до міжнародних стандартів, обмежити можливість будівництва, яке могло б створити загрозу їхньому візуальному сприйняттю тощо. І до 1 лютого подати інформацію щодо обставин навколо цього об’єкта в ЮНЕСКО під одним номером – “Київ. Собор Святої Софії з прилеглими монастирськими спорудами. Києво-Печерська лавра”.

Але цей об’єкт підпорядковується Мінрегіонбуду і Мінкультури, що не відповідає нашому законодавству. Адже в законі про охорону культурної спадщини зазначено, що її центральним органом має бути один, а не два чи кілька, і потрібна управлінська вертикаль.

Згідно з чинними законами щодо Софії Київської та Києво-Печерської лаври, вітчизняні охоронці й захисники історично-культурної спадщини можуть лише просити, умовляти, благати забудовників буферних зон не зашкодити цим перлинам зодчества чи воювати з новоявленими неронами. Нові ж закони, на які чекає Україна і ЮНЕСКО, мають бути зовсім іншими. Вони не повинні порушувати самих себе.

Джерело: «Урядовий кур’єр»