2008 р. Обличчю Києва - новий «макіяж»?

Інна Філіпенко

Дата: 05.07.2008

Днями столична влада заявила, що над Генеральним планом розбудови Києва разом з українськими фахівцями працюватимуть й закордонні. Мета такої співпраці – збудувати нові споруди і вписати їх в історичний ландшафт столиці. Проте дехто з українських фахівців заявляє, що зробити це аж ніяк не вдасться: центр Києва настільки забудований, що втиснути в нього щось нове і зберегти історичне обличчя практично неможливо. І головне – навіщо?

Нині Головне управління охорони культурної спадщини КМДА має певні напрацювання Генплану, відповідно до якого незабаром почнеться чергова реконструкція майдану Незалежності, з’явиться будинок магістрату на Контрактовій площі та фонтани на Софійській, Європейській та площі Льва Толстого. З одного боку, відтворення історичних пам’яток – це добре, але вони не будуть копіями тих, що існували сотні років тому.

Скільки може виникнути суперечок, коли почнуть відтворювати дзвіницю Кирилівського монастиря ХVIII століття на вулиці Фрунзе, Стрітенську церкву на Великій Житомирській чи комплекс будинків Вільяма Гесте на Контрактовій площі (це теж входить до Генплану Києва). Інша проблема – чи вистачить для таких монументальних споруд місця.

– У цивілізованих містах, до якого все-таки належить і Київ, не може бути етапних перебудов та забудов. Бо місто, які і будь-який інший організм, – це єдине ціле, що повинно розвиватися за певною системою, – зауважила вчений секретар Українського товариства охорони пам’яток історії та культури, директор Центру пам’яткознавства Національної академії наук України Олена Титова.

– Головне для будь-якого міста – розвиватися за певними законами, а будівничі повинні знати їх і дотримуватися. Приміром, після реконструкції, яку пережила Софійська площа наприкінці 1990-х років, вона втратила свою неповторність, хоч як не намагалися реконстуктори повернути їй первісний вигляд. Тут з’явилися споруди, що псують неповторність площі: добудовані мансарди на кількох будинках, готель Hyatt, який нагадує сплав бетону із дзеркальними вікнами, що аж ніяк не пасує до краси та величі Софійського собору. Теоретично, у старому місті можуть існувати такі об’єкти, але інше питання – наскільки вони вписуються у столичний ландшафт?

Щоб нові будівлі все-таки гармоніювали із історичним тлом Києва, фахівці радять обговорювати будь-які зміни з громадськістю та науковцями, зводити фасади будинків у тому стилі, що й їх історичні сусіди, а новобудови не мають перевищувати висоти давніх споруд. Наразі своє справжнє обличчя (частково) мають лише кілька місць столиці: Андріївський узвіз, вулиці Михайлівська, Ярославів Вал, Володимирська та Золотоворітська. Аби зберегти хоча б їх, фахівці радять надати будівлям на цих вулицях статус пам’яток містобудування. На жаль, в Україні такі норми поки що не діють.

Найбільше, чого бояться фахівці, – в черговий раз змінювати обличчя майдану Незалежності. Відповідно до рішення Головного управління охорони культурної спадщини КМДА, на майдані поновлять Лядські ворота, а біля монументу Незалежності встановлять міні-дзвіницю – з 50-70 дзвонами. – Вже нині майдан Незалежності виглядає як приклад псевдоеклектики, у першу чергу, через невдалу реконструкцію, яку він пережив кілька років тому, – каже Олена Титова.

– Не можна будувати таку кількість архітектурних ансамблів в одному місці, тим більше, що на головній площі столиці повинно бути просторо, всі його складові повинні мати гармонійний вигляд і бути частиною одного цілого. Тому дзвіниця на майдані буде зовсім недоречною. Замість того щоб захаращувати майдан, його треба зробити більш просторим, вільним від зайвих споруд, тому доцільно прибрати і реконструйовані Лядські ворота. Більшість киян знає, що руїни воріт давно музеєфіковані, тож про автентичність цієї пам’ятки говорити немає підстав. По суті, це макет, який не відповідає жодним стандартам історичних пам’яток.

Відомо, що в розвинутих країнах такі проблеми вирішуються дуже просто – центральну частину міста взагалі не чіпають, приміром, у центрі Риму чи Флоренції проводять тільки реставраційні роботи. Що і хто заважає нам теж піти цим шляхом?

Джерело: «День»