Могила Рішаві О.І.

Юрій Туряниця

Могила Рішаві О.І. (іст.). На сільському кладовищі.

Рішаві Ольга Іванівна (10.01.1903. м. Містек, нині Остравський край, Чехія – 23.05.1993, с. Кушниця) – українська поетеса, педагог. Народилася в сім’ї дрібного службовця, у музикальній чеській родині. Загальну освіту здобула в німецькій школі. У 1928 поселилася на Закарпатті, жила в Рахові, Ясінях і в Кушниці, де викладала музику і співи. Писала німецькою мовою. Перші твори з’явилися у 1920-ті у виданнях Праги, Тепліце, Братіслави. У 1940-50-ті не писала зовсім. У 1960-ті досягла літературного розквіту.

Тижневик «Нойєс лебен» (Москва) опублікував понад сто її творів. Друкувалася також у газетах «Фройндшафт» (Цілиноград), «Роте Фене» (Славгород, Алтайський край).

Окремі вірші ввійшли до антологій, що побачили світ у Москві: «Поруч» (1965), «Жити. Любити. Страждати. Сміятися» (1968), «Надія в мені живе» (1972), «Сказання про моїх друзів» (1974). Вийшли її поетичні збірки «Голуба мандрівка» (1979) (паралельно німецькою та українською в перекладі П. Скунця) і «Рокам подвоєно ціну» (1996). Усього в доробку поетеси – 320 віршів, 30 оповідань і казок. Померла в с. Кушниця, де й похована.

Джерела і література

Хланта І. Літературне Закарпаття у ХХ ст. – Ужгород: Закарпаття, 1995. – С. 607-608; Федака С. 100-річчя з дня народження Ольги Іванівни Рішаві // Календар краєзнавчих пам’ятних дат на 2003 рік. – Ужгород, 2002. – С. 29-30.

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 271.