Залізнична станція

Віктор Мойсеєнко, Анатолій Карась

Комплекс будівель та споруд залізничної станції «Кролевець», поч. 20 ст. (архіт.). Привокзальна пл.

Однією з найближчих до Кролевця залізничних станцій була станція «Конотоп». Основою життя міста Конотоп була Південно-Західна залізниця. Спершу належала вона приватним особам, а у 1897 залізницю було взято у державну власність. На поч. 90-х рр. 19 ст. правління дороги вирішило прокласти вузькоколійна дорога від станції Конотоп через Кролевець до села Пирогівка. У 1892 у Кролевці почалось будівництво залізниці. 15 616серпня 1893 з Конотопа до Кролевця прибув перший паровоз. Перша залізнична станція у Кролевці знаходилась у районі сучасної вулиці 8 Березня. Належить до числа проміжних малих станцій з прохідним рухом, які суміщають пасажирські та вантажні операції.

Приміщення самого вокзалу було дерев’яним, покрите залізом. На поч. 20 ст. у зв’язку з реконструкцією залізниці було збудовано комплекс будинків та споруд нової залізничної станції. З них збереглися найбільш цінні в історико-архітектурному плані споруди: вокзал, водогінна вежа, житловий будинок залізничників. Основні будівлі та споруди побудовані на поч. 20 ст. Найбільш значні та цінні в історико-архітектурному відношенні з них – пасажирський вокзал, водонапірна вежа та житловий будинок залізничників.

Залізничний вокзал, 1905 (архіт). Привокзальна пл.

Побудований за одним із зразків (типових) проектів, розроблених, по всій імовірності, в Управлінні Південно-Західної залізниці. Зберігся в основному в первісному вигляді, використовується за прямим призначенням.

У типологічній класифікації цей пасажирський вокзал відноситься до числа середніх за одночасної місткості, прохідних (берегових) за типом станцій, поздовжніх (бічних) за положенням в плані у відношенні до шляхів. За вертикальним положенням він розташовується в одному рівні з шляхами. Будівля двоповерхова з одним одноповерховим крилом, має загальну асиметричну композицію. На першому поверсі двоповерхового об’єму розміщені в основному службові приміщення, тут же – товарна контора; на другому – кімнати відпочинку, матері та дитини, службові приміщення. В одноповерховому крилі знаходяться вестибюль зі входом з майдану та виходом на перон (він же – касовий вестибюль), зал очікування, буфет. Призначення невеликих приміщень з часом змінювалось.

В комплексі будівель та споруд станції пасажирський вокзал відіграє провідну роль. Він цікавий та привабливий в архітектурно-художньому відношенні, вирішений в «романському стилі», дуже популярному в проектуванні транспортних споруд України 2-ї пол. 19 та поч. 20 ст. Фасади його досить пластичні. Площини стін покриті горизонтальними лініями (виступаючі цегляні тяги) у «візантійському» стилі; всі дверні та віконні отвори мають півциркульні закінчення з сандриками, частина яких стрілчастої форми; досить виразні вінцеві карнизи з аркатурою – декоративними машикулями. Усі ці форми майстерно виконані в цеглі.

Загальний об’єм будівлі – 2440 куб. м. Фундаменти стрічкові бутові, стіни цегляні, перегородки дерев’яні, підлоги дощаті та із матлаських плиток, сходи кам’яні, дах на дерев’яних кроквах первісно із залізною, а зараз з шиферною покрівлею. Опалення було передбачене пічне, зараз – центральне.

Пасажирський вокзал станції Кролевець – характерний приклад транспортної споруди в Україні поч. 20 ст., один із небагатьох залізничних вокзалів Сумщини, що збереглися в первісному вигляді. У 2001 було проведено реконструкцію приміщень вокзалу залізничної станції і надано будівлі сучасного вигляду.

Водонапірна вежа, 1905 (архіт.). Привокзальна пл.

Будувалась одночасно з пасажирським вокзалом, ймовірно, за проектом архітекторів та інженерів Управління Південно-Західної залізниці. Призначалась для заправлення водою паровозів та інших технічних і побутових цілей. Збереглася в первісному вигляді та використовується в якості водонапірного резервуару.

Вежа розташована безпосередньо при лінії відчуження. Первісно вона була однією із складових частин станційної водонапірної системи, в яку входили також водокачка, трубопроводи, гідравлічні крани (колонки) для набирання води паровозами. У наш час заправних колонок не існує. У своєму внутрішньому типологічному устрої вежа двоярусна, має несучу конструктивну основу з падаючою, пусковою та зливною трубами, опаленням, сходами та верхньою камерою з ємністю для води та обхідною галереєю.

Будівля має восьмигранну форму в плані та загальну центричну композицію. Пластичні форми фасадів споріднені тим, що використані в екстер’єрі пасажирського вокзалу: горизонтальні лінії площин стін, півциркульні завершення та сандрики віконних отворів 617та ніш, своєрідний вінцевий карниз. Основний будівельний матеріал – цегла, у якій вирішені конструктивні та декоративні форми.

Як і пасажирський вокзал, водонапірна вежа на станції Кролевець цінна в історико-архітектурному відношенні як один із небагатьох прикладів станційної забудови поч. 20 ст. на Україні, що добре збереглися.

Житловий будинок, 1906 (архіт). Вул. Виноградна, 8.

Побудований, певно, за зразком проекту, розробленого в Управлінні Південно-Західної залізниці. Призначався для службовців станції Кролевець. Суттєвої перебудови не зазнавав, зберігся, в основному, в первісному вигляді, використовується за прямим призначенням.

Будинок двоповерховий, має загальну симетричну композицію, Т-подібну конфігурацію в плані та секційну систему планування. Усього квартир у ньому було передбачено вісім. У передній секції розміщені чотири квартири, кожна з яких має в своїй структурі передпокій, чотири кімнати, кухню-їдальню, парадний вхід та господарчий вихід у двір. У тильній секції, що примикає до цього корпусу, теж чотири квартири, але більш скромніших за набором приміщень: кожна з них має передпокій, одну або дві кімнати та кухню-їдальню. Туалети в будинку загальні на поверхах.

Архітектурно-художнє завдання при проектуванні цього будинку, як і більшості інших станційних будівельна цій ділянці Московсько-Київської залізниці, вирішувалось з орієнтацією на певні традиції архітектури романського стилю. Особливо це стосується привабливих пластичних форм фасадів, виконаних з великою майстерністю в цеглі.

Фундаменти будівлі стрічкові бутові, стіни цегляні, перегородки та міжповерхові перекриття дерев’яні, підлоги дощаті та із метлаських плиток, сходи залізобетонні, дах первісно залізний, зараз шиферний. Опалення пічне.

Житловий будинок залізничників на станції Кролевець – характерний приклад багатоквартирного житла цього відомства на поч. 20 ст., зразок виконання будівельних робіт, особливо цегляної кладки на високому рівні майстерності.

[Козлов О. Перший потяг у Кролевці / О. Козлов // Кролевецький вісник. – 1994. – 2 листопада (№ 87).]

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 616 – 618.