2017 р. Звід пам’яток України

Віктор Вечерський

Спасо-Преображенський комплекс, 18-20 ст. (архіт). Вул. Шевченка, 8. На передмісті Довгалівка.

Перший храм був дерев’яним. Відомий з 1714, у 1775 знищений пожежею. Протягом 1778 – 1882 коштом місцевих шляхтичів П.Бутовича, Д.Бутовича, Я.Грабовського та священика М.Федоровича побудовано нову муровану, хрещату, п’ятидільну, однобанну церкву в перехідних архітектурних формах від бароко до класицизму.

У 1849 церква зазнала перебудови, унаслідок яких набула тринавової хрещато-баневої структури. У 1872 було влаштовано бічний вівтар в ім’я ікони Казанської Божої Матері.

Композиційне значення Спасо-Преображенської церкви значно зросло після того, як перед її західним фасадом спорудили високу муровану дзвіницю. Будівництво за проектом, опрацьованим архітектором О. Івановим у 1863 тривало довго, протягом 1865 – 72. Раніше на тому місці стояла дерев’яна дзвіниця, яку чернігівський губернатор наказав розібрати ще в 1839.

Дзвіниця була триярусною, вирішеною в архітектурних формах, що є контамінацією пізнього класицизму з Тоновським російсько-візантійським стилем. Нижній ярус широкий, тридільний. Посередині влаштовано прохід на територію церкви, обабіч – допоміжні приміщення. Їхні вікна оформлено характерними наличниками з розірваними сандриками. Другий ярус – четверик, аркові отвори якого фланковані спареними пілястрами тосканського ордера. Третій ярус – восьмерик, увінчаний гранчастою банею сферичних обрисів з маківкою.

Протягом 1930 – 36 дзвіницю зруйновано, з церкви знесено баню, але в роки Другої світової війни, принаймні в 1942, вона функціонувала.

Храм у спотвореному вигляді існує і по теперішній час, використовується за призначенням. У 2000 з ініціативи місцевої влади дзвіницю відбудували у досить вільних архітектурних формах.

[Вечерський В. Спадщина містобудування України. Теорія і практика історикомістобудівних пам’яткоохоронних досліджень населених місць / В. Вечерський; НДІТІАМ; Головкиївархітектура. – К., 2003. – С. 346, 347.]

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 627.