2008 р. Таємниці історії Кременчука
Володимир Ейсмонт
Дата: 19.07.2008
Понад два тижні у наддніпрянському місті працював кременчуцький загін археологічної експедиції ДП Науково-дослідний центр «Охоронна археологічна служба України» Інституту археології України під керівництвом кандидата історичних наук Олександра Супруненка. У складі експедиції відомі в Україні і на Полтавщині науковці, серед який доктор історичних наук, професор Сергій Скорий, аспірант Юрій Пуголовок, науковий співробітник «Охоронної археологічної служби України» В’ячеслав Шерстюк.
Археологи досліджували ділянку під спорудження котловану будинку поруч з площею Перемоги. Досліджувана археологами місцевість має для міста особливе значення, оскільки саме тут свого часу стояла Кременчуцька фортеця, це – історичний центр наддніпрянського міста. Планування та забудову фортеці Кременчука розкриває план 1748 року. Фортеця поділялась на дві частини. Її осередком було давнє колоподібне укріплення, оточене валом та палісадом і ровом, що мало розміри 40 на 80 саженів. До нього прилягало інше укріплення, обведене валом та ровом довжиною бл. 500 саженів.
Фортеця мала 3 воріт: Новосіченські, Потоцькі та Перекопські. На території фортеці були три дерев’яні церкви, двори, садиби. Розкопки дали можливість уточнити місце розташування однієї з частин фортеці. Саме тут виявлено залишки рову та фундаменту Преображенської церкви.
Керівник експедиції Олександр Супруненко зазначає, що, працюючи в історичному центрі нашого міста вже не вперше, він з колегами все ж не очікував, що на місці цьогорічних досліджень може виявитися така кількість цікавих знахідок. Справа в тому, що територія нинішньої площі протягом кількох століть не раз перебудовувалася, а, отже, культурні шари, як очікувалося, мали б бути порушеними і “бідними” на історичні матеріали.
Втім, археологи виявили рештки фортифікаційного рову, який оточував передмістя, залишки споруди міської гауптвахти, частину підмурку знесеної ще на початку ХІХ століття Преображенської церкви (фото 1) та її дерев’яної дзвіниці, існування яких відноситься до середини XVII століття.
– Найцікавішим було відкриття двох найраніших комплексів на цій території, – розповідає Олександр Борисович, – це рештки житлової будівлі початку другої чверті XVII ст. та однієї з господарських ям. Саме вони принесли особливі знахідки: уламки кераміки, гострильні бруски, залізний утримувач факелу, кілька монет. Тут же знайдено набір посуду – горщик та полумисок. Вони, можна сказати, у чудовому стані і можуть стати окрасою для будь-якого музею.
До речі, всі наші знахідки ми передамо до Кременчуцького краєзнавчого музею і, сподіваюся, до Дня міста кременчужани зможуть побачити їх на виставці. Знайдено також зразки куль, кілька ножів, залишки кераміки, скляних виробів.
Найбільш репрезентативна добірка предметів була виявлена на місці погребів та кузні XVIII століття. Цю кузню можна пов’язувати з гауптвахтою, або з передуючою їй більш ранньою спорудою. Серед цих предметів для дослідників стали найбільш цікавими уламки фаянсу виробництва відомих фаянсових центрів Туреччини – Ізника та Кутах’ю. Вони не так часто трапляються у наших краях, але якщо ми згадаємо про російсько-турецькі війни вісімнадцятого століття, та те, що в Кременчуці у той час існував збройний завод та квартирувалася російська армія Рум’янцева і козацькі військові підрозділи, то наявність тут турецького посуду цілком закономірна.
Зрештою, говорять археологи, Кременчук завжди славився своїми міжнародними торговельними зв’язками, в тому числі і з Туреччиною. Серед цікавих знахідок також турецькі люльки та покришки козацьких чубуків, бронзовий перстень, натільні срібні хрестики, підковки до жіночих черевиків. Всі ці речі датуються XVIII століттям.