Деісус. Ікона сер. 16 ст.

Розмір зображення: 602:800 піксел

Одним з таких творів [балканської традиції] є ікона Спаса з Дубенської Хрестовоздвиженської пустині (біля міста Ковеля). В ній багато спільних рис з галицькою іконою Христа 1565 року роботи Дмитрія. Це відчувається в загальній структурі форм голови та постаті, у жестах рук та розташуванні драпіровок, а також у малюнку брів, невеликих живих очей, прямого вузького носа й маленьких яскраво-червоних уст, обрамлених вусами. Разом з тим ікона з Лубенської пустині має й свої особливості. Трактування образу відзначається в ній більшою матеріальною вагомістю форм, філігранною розробкою складок драпіровок, звучністю і чистотою фарб синьо-зеленого гіматія, червоного хітона, коричнево-рудуватого волосся. Золоте тло ікони вкрите властивим українському іконопису легким візерунком гравірованого рослинного орнаменту (с. 276 – 277).

Спас. Ікона з Дубенської Хрестовоздвиженської пустині. Середина XVI ст. Харківський художній музей.

Джерело: Історія українського мистецтва. – К.: Наукова думка, 1967 р., т. 2, с. 279.

Див. також: Икона Спасителя из Дубенской Крестовоздвиженской пустыни. – «Археологическая летопись Южной России», 1900, май, стор. 92.