2011 р. КоролЕвське Євангеліє з НЕлабського замку. Нові факти про стару книгу

Галина Шумицька, доцент кафедри журналістики УжНУ

06 Гру 2011

Habent sua fata libelli (“І книги мають свою долю”) – цими словами 30 листопада у виноградівському палаці Перені (нині районний відділ освіти) розпочалася наукова конференція, присвячена 610-й річниці Королевського Євангелія.

Саме Королевського, а не Королівського! Аби прозорою була етимологія: створене у Нелабському замку селища Королево. Саме Нелабського, а не Ньолабського чи Нялабського! Назва має українське, а не угорське походження: нелабський – недоступний, непрямий. Такими авторитетними лінгвістичними застереженнями Василь Німчук, завідувач відділу історії української мови Інституту української мови НАН України, наголосив на потребі виваженого наукового підходу при аналізі фактів, пов’язаних з пам’яткою.

Це було трохи згодом. А сам початок наукового форуму був надзвичайно піднесеним: після вітальних слів представників влади та духовенства працівники Закарпатського краєзнавчого музею внесли до зали засідання саму пам’ятку, бережливо загорнуту. У ту саму мить, ніби за помахом якоїсь невидимої диригентської палички, потужно й натхненно устами святих отців трьох конфесій української церкви (УГКЦ, УПЦ КП та УПЦ МП) зазвучали слова церковного гімну «Царю Небесний». Величне було простим – просте було величним!

Бо ж перша кирилична пам’ятка на Закарпатті, на 160 років старша за Пересопницьке Євангеліє, святкувала своє 610-річчя з ініціативи жителів селища Королево, серед яких і випускник Ужгородського національного університету, аспірант кафедри української мови філологічного факультету Василь Шаркань, що працює під керівництвом професора Валентини Статєєвої.

Ініціативу гаряче підтримали представники місцевої влади, зокрема Олег Любімов – голова Виноградівської районної ради. Співорганізаторами заходу стали Інститут української мови НАН України, Ужгородський національний університет, Українська асоціація релігієзнавців та Закарпатський краєзнавчий музей.

Науковці УжНУ – Павло Чучка, Сергій Федака, Володимир Фенич, Ігор Прохненко, Микола Палінчак, Йосип Кобаль, Василь Шаркань – взяли активну участь в обговоренні цілої низки актуальних наукових питань, пов’язаних з пам’яткою.

З’ясувалося, що Євангеліє мало чи й зовсім не досліджене в жодному з аспектів: історичному, мовознавчому, літературознавчому, теологічному, мистецтвознавчому, дидактичному тощо. Є лише дві наукові розвідки, авторами яких є архімандрит Василій (Пронін) та мовознавці Павло Чучка й Василь Микитась.

Наукові дискусії, що тривали впродовж цілого дня, лише окреслили коло наукових проблем, які потребують скрупульозного фактологічного опрацювання.

Було висловлено припущення, що пам’ятка написана (переписана) Станіславом Граматиком, який міг бути ченцем, що здобув освіту у Краківській гімназії, можливо, в Празі, чи Відні, чи навіть Греції (текст рясніє численними грецизмами). Скорописець міг бути з болгарського чи македонського середовища.

Замовником дуже дорогої на той час книги став Іштван (Степан) Вінц, що міг походити з волоської дворянської родини.

Текст Євангелія написаний церковнослов’янською мовою зі значною кількістю українських живорозмовних рис (особливо на лексичному рівні). А ще ж зовсім донедавна побутувала думка, нібито кирилична писемність з’явилася на Закарпатті лише у ХVІ столітті й що тут не було своїх писемних пам’яток, а лише завезені.

Орнаменталістом міг бути той самий Станіслав Граматик, хоча, найімовірніше, – хтось інший, не підписаний (підписуватися дозволяли тільки професійному переписувачеві). В оформленні превалює старовізантійський стиль, хоч оформлювач не зовсім дотримується його канонів, активно використовуючи елементи народної орнаменталістики, вільно їх інтерпретуючи.

Папір для Євангелія – фабричного італійського виготовлення, про що свідчать водяні знаки єдинорога й дзвону (фірмова відмітка виробника).

«Тетраєвангеліє» (канонізоване – складається з чотирьох частин: від Матфея, Луки, Марка, Іоана) виконане на 176 аркушах з мініатюрами, 11-ма заставками та ініціалами. Робота над ним мала тривати впродовж року-двох.

Форма пам’ятки не є первинною: вона пережила обрізання, через що втратилися покрайні записи.

Підсумком конференції стала резолюція, в якій запропоновано:

– віднайти кошти на реставрацію й факсимільне видання Євангелія;

– виготовити його паперовий макет (за це пообіцяли взятися науковці кафедри дизайну Закарпатського художнього інституту під керівництвом Одарки Долгош);

– увіковічнити імена Станіслава Граматика й Степана Вінца, назвавши на їх честь вулиці чи школи в Королеві;

– виготовити пам’ятні нагрудні значки на честь ювілею;

– замовити ювілейні марки й конверти.

Іншою важливою частиною урочистостей стало відкриття пам’ятного знака з нагоди ювілею у селищі Королево.