2000 р. Церкви України: Закарпаття

Колочава-Горб Міжгірський район

Церква св. духа. 1795.

Село засновано в першій половині XV ст. Назва походить від річки Колочавки, в якій вода часто колочена (каламутна).

Дерев’яна двозрубна тридільна церква належить до найвищих архітектурних досягнень Закарпаття. Згідно з написом на одвірку,

“Созданъ храмъ сей АΨЧЕ (1795) при пар. Іоані Поповичъ при цари Францишке ІІ | майстрове Ференц Текка. Тогда бі великій голодъ”.

Прізвище майстра прочитують і як Гекка.

У 1801 р. записано, що “Колочава має дві церкви деревяні: в матери р. 1797 поставлену 300 вірников вмістящу, другу же в филіалу для 300 вірников, добра, добрі сооружена” (можливо, мова йде про філію в Лазах).

Церква струнка і досконала в пропорціях. Головні об’єми дивовижно збалансовані по горизонталі й вертикалі. Нестримна стрімкість головного фасаду врівноважується корпусами нави та вівтаря й водночас підтримується стрімкими схилами дахів. Висока вежа над бабинцем завершена чудовим бароковим ансамблем, що складається з гранчастої бані з дашком, ліхтаря та кулястої главки над ним. Ліхтарі з главами вдало акцентують гребені дахів над навою та вівтарем. Всередині наву перекрито коробовим склепінням, вівтарну частину – шатровим зрубом, над бабинцем настелено плоске перекриття.

Дерев’яну двоярусну каркасну дзвіницю, що стояла біля церкви, перенесено до збудованої неподалік православної церкви й об -бито бляхою. Парадокс полягає в тім, що дзвіниця, якою користувалася громада, втратила своє архітектурне обличчя, а церква, що була довго закритою (знята з реєстрації 9 січня 1953 р.) і називалася “музеєм атеїзму”, залишилася недоторканою в своїй первісній красі, хоча й була повністю спустошена всередині. Обидві пам’ятки відреставрували в 1969-1970 роках.

Місцевий парох Михайло Бобик був в’язнем радянських концтаборів з 1948 по 1955 рік.

Джерело: Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. – Льв.: 2000 р., с. 469 – 471.