2017 р. Звід пам’яток України

Зінаїда Гудченко

Розмір зображення: 799:600 піксел

Ансамбль споруд церкви Вознесіння Господнього й дзвіниці, початок 19 ст. (архіт.). Ансамбль знаходиться на південній околиці селища, на високому відрозі гори, який виступає над долиною правого берега р. Чорної Тиси. Церква і дзвіниця пов’язані не лише взаєморозташуванням, але і єдністю матеріалів (обидві споруди – з м’яких хвойних порід дерева) подібністю архітектурних форм, їх пропорційністю та гармонією.

Виникнення церкви, яку в народі нарекли Струківською, легенда пов’язує з іменем пастуха Струка, який нібито заснував поселення Ясіня і побудував тут в 16 ст. церкву на пам’ять про диво – спасіння череди, залишеної ним на зиму в загоні біля скирд сіна. Цю подію відбито на збереженій в церкві хоругві 19 ст., яка зображує Струка з ягнятами. Але первісний храм не зберігся, залишилось лише небагато ікон з його інтер’єру.

Церква, споруджена в 1824, є головним елементом ансамблю, що підкреслено її домінуючим положенням на ділянці – крайньому майданчику мису – кращому для. У 1894 її було відремонтовано, зокрема, покладені нові підвалини. Імена авторів вирізано на дверях: «Підвалини робили Спащук Юра, Павлучок Петро, усе робил Павлучок Гриц. 1894». Церква належить до особливого типу храмів, які зустрічаються у верхів’ях Тиси на Гуцульщині і є одним з його найдосконаліших взірців.

В плані, як і в об’ємному рішенні, церква є хрестовою, до того ж її середохрестя (5,5 х 5,5) ширше, ніж прилеглі зруби (3,5 м завширшки), а довжина північного та південного зрубів менша351 за довжину західного та східного. Розміри зрубів вівтаря й бабинця визначаються відстанню між зовнішнім кутом нави й внутрішнім кутом крила, а розміри бічних крил – відстанню між внутрішніми кутами бічних крил. Усі прибудови перекрито коробовим склепінням з двома балками, що перехрещуються, і двосхилими під гонтом дахами з трикутними фронтонами, увінчаними декоративними главками. Центральний же четверик переходить за допомогою трикутних парусів у восьмерик, завершений восьмигранним наметом і маленькою декоративною главкою з перехватом.

Рівень гребенів дахів бічних зрубів досягає основи піраміди нави, що сприяє гарантійній підпорядкованості, врівноваженості всіх об’ємів храму, його монументальності. Всі зруби об’єднані по зовнішьому контуру широким круговим опасанням, що плавно переходить з об’єму на об’єм і спирається на рублені хвилястої форми кронштейни – випуски декількох вінців зрубів. Решту вінців викладено з брусів, скріплених без залишків у «ластівчин хвіст». Вище опасання стіни ззовні обшито гонтом, нижче відкриті. Кам’яний фундамент церкви складено всуху.

Поздовж стін церкви встановлено лавки, двері оббито ззовні дошками «в ялинку» кованими гвіздками. Вікна маленькі, квадратні. Загалом храм характеризується врівноваженістю горизонтальних і вертикальних членувань, гармонійністю пропорцій.

Особливість інтер’єру полягає в тому, що він, незважаючи на багатодільність, сприймається цілісним широким простором, підпорядкованим центральній наві з наметом. Таке враження обумовлено наявністю великих арок-вирізів, що об’єднують простори бічних зрубів, розкритих майже на повну їх ширину в бік нави.

Напівциркульна геометричність вирізів пом’якшується пелюстками, які вирізано по середині та біля п’яток арок. Зберігся невисокий барочний іконостас з соковитою різьбою царських врат і декілька старовинних ікон, в тому числі «Апостол Петро» і «Апостол Павло».

Поруч з церквою стоїть дзвіниця, що має самостійну художню цінність, гармонійну побудову, гарний силует, чудово знайдений ритм і масштаб. Це однозрубна на кам’яному фундаменті двоярусна споруда, дещо приземкувата, завдяки малій висоті та переважанню горизонтальних членувань над вертикальними. Велику роль у цьому відіграє широкий звис на фігурних кронштейнах, який захищає низ четверика від намокання. Верхню частину четверика й звиси обшито гонтом. Дзвінний восьмигранний ярус завершується невисоким восьмигранним наметом під гонтом і маленькою декоративною главкою.

Четверик, що використовується як складка, має з південного боку два загартованих вікна й настил. Зі східного боку – двері з широкими одвірками, що звужуються. На верхньому одвірку – різаний візерунок у вигляді візерунчастого кола з хрестом у центрі, двох розгалужень знизу і напису про дату будування «ANNO 1813 DOMINI» (латиною).

Церква Вознесіння Господнього й дзвіниця має велику архітектурно-художню цінність, як один з рідкісних і досконалих взірців гуцульської культової архітектури на352 Закарпатті. Використовується за призначенням. У 2013 церкву Вознесіння Господнього в с. Ясеня внесено до Списку всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО.

Джерела і література

Методфонд.- Київ ВНДІІТАГ інв. № Г-5127/31, шифр № 1-2, інв. № Г – 8059, шифр. Шк. 12-18-в; інв. № Г-8063, шифр. шк.12-18-в; інв. Г-8063, шифр. Шк. 12-18-в.; П.И. Макушенко. Народная деревянная архитектура Закарпатья ( ХУІІІ – начала ХХ века.- Москва: Стройиздат, 1976; Ю. Г. Рошко, Т.П. Кіщук, І.Р. Могитич, П.М. Федака. Народна архітектура Українських Карпат.- Київ: Видавництво «Наукова думка, 1987; смт. Ясіня. Вознесенська (Струківська) церква та Дзвіниця ( дер. Церква, 1824 р. та Дзвіниця 1813 р.).- Охоронні № 201,1; 201,2).Державний реєстр національного культурного надбання // Пам’ятки України: історія та культура.- 1999.- Ч. 2 -3.- С. 67; Ясіня.Рахівський район.- Церква Вознесіння Господнього (Струківська).- 1824.- Дзвіниця – 1813 // Михайло Сирохман. Церкви України. Закарпатя.- Львів: «Мс», 2000.- С. 619 – 621; Михайло Приймич. Перед лицем твоїм.- Закарпатський іконостас.- Ужгород: «Карпати» – « Гражда».- «.- 2007.- С. 84, 111.

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 350 – 352.