2017 р. Звід пам’яток України

Роман Офіцинський

Ясіня – селище міського типу, центр селищної ради – розташоване за 32 км від районного центру в улоговині, окресленої горами Чорногора, Свидовець, Горгани, де зливаються ріки Чорна Тиса і Лазещина. Через селище проходить шосе і залізниця Рахів-Чернівці.

Площа селища – 16 кв. км, населення – 8,3 тис. осіб (2011). Його назва пов’язують з ясеновим лісом, що ріс на місці сучасного селища, де галицькі гуцули перезимовували отари овець. На давній печатці селища зображений ясінь, а під ним – пастух і вівці.

Засноване галицькими гуцулами, першопоселенцем – Іваном Струком. Вперше згадується 1555, коли село належало магнату Драгфі. Від 1672 ним володіла Бичківська казенна домінія. На початку 18 ст. Ясіня стало осередком опришківського руху, в околицях діяли загони Олекси Довбуша.

Мешканці Ясіня займалися скотарством і лісовими промислами. 1724 для сплаву лісу р. Тиса побудовано водосховище Стебне. Наприкінці 18 ст. тут осіли німецькі колоністи. У 19 ст. Ясіня було містечком Тисодолинянського округу Марамороського комітату. Користувалося власною печаткою з гербом: на срібному тлі зеленіе ясінь, під яким селянин пасе кіз.

У 1848 в Ясінях проживало близько 3 тис. осіб, що втричі більше порівняно з 1782.

1814 виріс кам’яний римо-католицький костел св. Петра і Павла. 1824 зведено один з найдосконаліших дерев’яних храмів гуцульського стилю – Струківську церкву Вознесіння Господнього. Греко-католицьку церкву Покрови Пресвятої Богородиці вимурували 1903.

Під час Першої світової війни Ясіня стало ареною воєнних дій. 27 вересня – 24 жовтня 1914 село утримувало російське військо. Австро-угорською владою прилюдно були страчені 5 місцевих жителів за «державну зраду» – допомогу ворогу. У листопаді 1918 після розпаду Австро-Угорської імперії в Ясінях було утворено Гуцульську народну раду. У січні-червні 1919 існувала Гуцульська Республіка на чолі з Степаном Клочураком, що прагнула з’єднатись з Україною. У червні 1919 в Ясіня вступило румунське військо. 30 серпня 1920 його змінило чехословацьке.

У міжвоєнний період у селі працювали 4 лісопилки, 2 горожанські та 7 початкових шкіл. 1926 відкрито школу різьбярів. Серед її випускників – народний художник України Василь Свида. Діяла технічна школа. Дмитро Климпуш відкрив готель, корчму, придбав тартак, млин, а 1928 створив фірму «Брати Климпуші – лісопилка і млин». У листопаді 1938 Д. Климпуш очолив військово-патріотичну організацію «Карпатську Січ» у Хусті – столиці Карпатської України.

У 1926 і 1931 рр. з ініціативи священика Олексія Кабалюка православні звели 2 дерев’яні церкви у класичнгому гуцульському стилі – св. Іоана Хрестителя та Вознесіння Господнього. 27 вересня 1944 обидві церкви були спалені угорськими солдатами.

У 1930 у селі проживало 11,8 тис. осіб. До Ясіня належали присілки, що пізніше стали окремими селами (Лазещина, Стебний, Чорна Тиса). За кількістю будинків (2660) Ясіня тоді випереджало Ужгород (2650) і Мукачево (2540), поступалося лише Хусту (3052).

17 березня 1939 Ясіня окупувала Угорщина. Близько 2 тис. мешканців, зокрема все єврейське населення, потрапили до концентраційних таборів і були відправлені на примусову працю. Переважна більшість із них загинула.

У січні 1942 на околиці Ясіня висадилася диверсійно-розвідувальна група, яку очолив уродженець села Олекса Борканюк. Групу викрили, її учасники загинули. 1965 О. Борканюку посмертно присоєно звання Героя Радянського Союзу.

Після двотижневих боїв за Яблунецький перевал 16 жовтня 1944 радянські солдати взяли Ясіня. Загинуло 413 радянських воїнів. За подвиг під Ясіням звання Героя Радянського Союзу було присвоєно сержанту Расулу Ісетову.

У 1947 Ясіня отримало статус селища міського типу. 1948 створено колгосп ім. О. Борканюка. Побудовані лісопильний завод, фабрика штучного хутра, турбаза, залізнична станція. Запрацювали десятки магазинів, підприємств громадського харчування, побутового обслуговування, одна середня, дві початкові, музична і спортивна школи, два будинки культури, кінотеатр. Прикрасою селища став парк культури і відпочинку площею 26 га.

1966 засновано історико-краєзнавчий музей. 2010 його експонати перенесено в нове приміщення.

1995 Ясіня отримало статус гірського населеного пункту України. 2008 греко-католики вимурували церкву Пресвятої Євхаристії (висотою 19 м) з двома вежами.

В Ясіня взято на державний облік 6 пам’яток місцевого значення: 2 історичні (група могил радянських воїнів 1945, місце подвигу Расула Ісетова (3 км на північний схід від села) 1985), 4 монументального мистецтва (памятники О. Борканюку 1962, Д. Климпушу 1997, С. Клочураку 2011).

2013 Струківська церква включена до Списку світової спадщини ЮНЕСКО.

У Закарпатському музеї народної архітектури і побуту в Ужгороді від 1973 експонується трикамерна напівкурна зрубна ясенова хата бідняка з Ясіня (присілок Кевелів, г. Подерей), що є зразком гуцульського народного будівництва 18 – 19 ст.

Джерела і література

Довганич Е., Лелекач Н., Молдавчук В. Ясиня // История городов и сел Украинской ССР. Закарпатская область. – Киев: УСЭ, 1982. – C. 406-413; Достал Я. Підкарпатська Русь (Закарпаття періоду Чехословацької Республіки. 1919-1939 рр.). – Ужгород: Карпати, 2014. – С. 142-143; Сирохман М. Втрачені церкви Закарпаття – Торонто-Ужгород, 1999. – С. 72-73; Сирохман М. Нові церкви Мукачівської греко-католицької єпархії. 1990-2010. – Львів: Мс, 2010. – С. 191-192; Федака С. Населені пункти і райони Закарпаття. – Ужгород: Ліра, 2014. – С. 259-260; Фийнеш Е. Географічний словник Угорщини. Опис населених пунктів Закарпаття середини XIX ст. – Ужгород: ІВА, 2011. – С. 65; Ясіня у гомоні століть / Упоряд. В. Тимчук. – Львів: Сполом, 2013. – 164 с.

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 348 – 349.