Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Не завагаєшся виконати найнебезпечнішого чину, якщо цього вимагатиме добро справи

Богдан Хмельницький

?

2000 р. Церкви України: Закарпаття

Ізки Міжгірський район

Церква св. Миколи Чудотворця. Початок XVIII ст., 1798 (УГКЦ + УПЦ)

У 1751 р. в Ізках були три дерев’яні церкви, з яких верхня присвячена Благовіщенню Пр. Діви Марії (115 вірників), середня – св. Параскевії і нижня – св. Миколаю (105 вірників). Церкву в Ізках ремонтували 1751 р., отже, вона була збудована на початку XVIII або ще в XVII ст., а 1798 рік є роком перебудови церкви.

У 1801 р. записано, що Ізки з філією в Матачові мають “церкву отповідну для 300 вірників, у добром состояню”. Первісно церкву збудували із смерекових брусів у бойківському стилі з трьома верхами. На це вказують певні елементи всередині споруди. Нині церква є класичним взірцем верховинського бароко. Чудово скомпоновано об’єми нави, вівтаря і високої вежі. Барокове завершення турні чітко розроблено на яруси. Випуски вінців зрубів цікаво профільовані, гарна аркада ґанку тепер схована за дощаними стінами.

У храмі зберігається чудова ікона Богоматері XVI ст., названа київським ученим Г. Н. Логвиним “Закарпатською мадонною”. На жаль, весь старий живопис храму нещадно замальовано приблудними “художниками”.

У 1991 р. на башті з’явилася бляха, отже, незабаром може бути знищено і зовнішній вигляд храму.

Біля церкви стоїть дерев’яна дзвіниця архаїчної форми і чудових пропорцій. Це єдина в Закарпатті дзвіниця такого типу. Споруда – каркасна, широка основа переходить вище опасання у високий стрункий об’єм. Голосницями служать вікна, а також низенька аркада. Художньо бездоганно вирішено шатровий дах дзвіниці з одним заломом. Про дзвіницю, як і про церкву, не дуже дбають. Люди ремонтують її, як уміють. Нижній ярус уже обшито бляхою.

Різні написи донесли до нас імена причетних до створення церкви людей: поверх ікон празникового ряду -

“Сие помалова до стой церкви оувесь сей столецъ сщникъ їерей Макъсимъ Марусиничъ со женою своею Парацею и со чади своими…”;

на рамі та іконі Тайної вечері -

“Сию икону справил рабъ бжїй їреї Григорїи Лучинецъ | изъ своїмъ сномъ и дїікономъ Петромъ | за своє отпущенїе гріховъ и за свїхъ родчївъ | місяці септевріі дні КЕ (25) року божого перва тїсіча | ΨЛ (1730)”;

на іконі Богоматері -

“Петро поп Келечинский | коупил сию иконо | за отпущенїе | гріховъ”;

на іконі св. Миколи -

“Изволєниємъ отца и совершениемъ сина и поспішением стаго дха сию икону |…авил рабъ раб бжи свщенни їерей Петро Кривяничич из отцем своим Ивашком и маткою своею Настасею | и женою своею Мариею за доброе здравие и за отпущение гріховъ своихъ”.

Служебник купив 8 лютого 1718 р. Чечур Василь. Трифологіон купив Тимко Гаджеґа з дружиною Настасією 1743 року в Федора Натановича для нижньої церкви св. Миколи.

Джерело: Сирохман М. Церкви України: Закарпаття. – Льв.: 2000 р., с. 431 – 434.