Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Будь гордий з того, що Ти є спадкоємцем боротьби
за славу Володимирового тризуба

Богдан Хмельницький

?

Церква св.Петра і Павла

Церква св.Петра і Павла

Розмір зображення: 800:626 піксел

Дерев’яна церква св.Петра і Павла 1739 – 1742 рр. [Слободян В. Каталог існуючих дерев'яних церков України і українських етнічних земель. – Вісник ін-ту Укрзахідпроектреставрація, 1996 р., т. 4, с. 153].

Дерев’яна церква в селі мусила існувати вже у XVII ст., бо у акті візитації 1726 р. про неї сказано: “Дерев’яна церква колись була, тепер лише дзвіниця дерев’яна”. 1 У 1739-1742 рр. збудовано нову дерев’яну тризруб-ну церкву старанням священика Петра Козакевича. 2 У1750 р. отримала привілеї від Ієроніма Флоріана Радивила. 3 Перед 1775 р. прибудовано з північної сторони нави каплицю з дахом, в баню виведеним. Акт візитації 1775 р. подає її докладний опис:

“Та церква дерев’яна є добра, збоку дзвіниці половина церкви тертицями оббита, каплиця і вівтар великі. Сама церква ґонтами крита, з трьома маківками, з яких одна над вівтарем бляхою покрита, а дві – червоно мальовані, штибри бляхою оббиті і хрести на кожній великі. Дзвіниця окрема на цвинтарі, на якій маківка на червоно мальована. Перед дверима нави є бабинець, підлога якого цеглою вистелена. Хори в наві. До тої церкви прибудована каплиця в баню виведена. У вівтарі по праву руку є захристія”. 4

Перед 1791 р. церква розбудована – підвищені стіни нави і вівтаря, перебудовано бабинець, перекриті нові дахи, завершені на гребені бароковими ліхтарями з маківками, прибудовано дві захристії до вівтаря, а також присінок з півдня до бабинця. Тоді ж стіни вкриті стінописом на полотні, наклеєному на них. 10 травня 1791 р. церкву урочисто освятив єпископ Порфирій Важинський. 5 Ремонтована у 1810 р. (нове покриття дахів) та у 1851 р. (шалювання північної сторони, відновлення всередині, відновлення стінопису, закладання лисиць). 6 У 1859 р. відновлено каплицю і закладені нові мальовані полотна. З 1875 р. церква православна. Ремонтована у 1889 р. (нове шалювання стін). 7 З 1915 р. – костел. 8 Тоді ж ґонтове покриття замінено на етернітове. Ремонтована у 1954-1959 та 1967 рр. (заміна етерніту бляхою зі зміною нахилу дахів). 9 У 1976-1980 рр. старанням ксьондза Мар’яна Пирки реставровано стінопис і проведено ґрунтовну реставрацію церкви. 10

Розташована на рівній площі посеред села. Дерев’яна тризрубна тридільна будівля на підмурівку. Складається з наближеної в плані до квадрату нави до якої зі сходу прилягає гранчастий вівтар з двома захристіями по боках та прямокутного рівноширокого наві бабинця з заходу з таким же рівноширо-ким присінком. До нави з півночі посередині прибудована гранчаста в плані каплиця. Стіни церкви рівновисокі, шальовані вертикально дошками і лиштвами. Вкрита церква багатосхилим дахом на гребені якого здіймаються три барокові двоярусні сліпі ліхтарі з маківками. В інтер’єрі всі приміщення перекриті пласкими стелями з викружками. При західній стіні влаштовані вузькі хори. Поверхню вкриває стінопис, виконаний на полотні, яким обклеєні стіни. Збереглося декілька цінних ікон – “Богородиця з Дитям” XVII ст., св. Миколи і св. Варвари XVIII ст., св. Дмитра з 1745 р. і ін.

Поряд розташована дерев’яна двоярусна, квадратова в плані дзвіниця XVIII ст. Перший ярус зрубний, другий – стовповий, шальований вертикально дошками і лиштвами. Вкрита дзвіниця пірамідальним наметовим дахом. На східній стіні коло дверей на четвертому знизу брусі вирізьблений напис: “1874 R. 19 Stycz. Ten koścuł Hanny Był zabrany w Moskiewsku w niewolu dla zaprowadzenia sysmy”, на третьому брусі продовжено: “А 1915 R. 15 Sier został wolny od Moskiewskiej niewoli”.

Церква належить до цікавих пам’яток сакрального будівництва українців Холмщини і Підляшшя, в яких помітні зв’язки зі східнолемківською школою сакрального будівництва.

1. Archiwum Państwowy w Lublinie, Zespół Konsystorz Grecko-Katolicki w Chełmie, Sygn. 780, а. 270; Лонгинов А. Червен-ские города. – Варшава, 1885. – С. 338.

2. ХВЕВ, 1882. № 11. – С. 201; 1888, № 19. – С. 287; № 21. – С. 356.

3. Słownik geograficzny królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. – Warszawa, 1882. T. 3. – S. 27.

4. Archiwum Państwowy w Lublinie, Zespół Konsystorz Grecko-Katolicki w Chełmie, sygn. 774.

5. Brykowski R. Dzieje budowlane drewnianej unickiej cerkwi w Hannie. // Ochrona zabytków. – Warszawa, 1987. № 4.

6. Maliszewski M., Welik G. Unici Podlascy. Przewodnik Historyczny. – Siedlce, 1992. – S. 32.

7. ЦДІА, фонд 693, опис 1, справа 585.

8. KZSzP. Z. 18. Powiat Włodawski. – Warszawa, 1975. – S. 6-7.

9. Maliszewski M., Welik G. Unici Podlascy. Przewodnik Historyczny. – Siedlce, 1992. – S. 32.

10. Brykowski R. Dzieje budowlane drewnianej unickiej cerkwi w Hannie. // Ochrona zabytków. – Warszawa, 1987. № 4.

Джерело: Слободян В. Церкви Холмської єпархії. – Львів: Наукове товариство ім. Шевченка, 2005 р., с. 133 – 135.