Початкова сторінка

Прадідівська слава

Українські пам’ятки

Ненавистю і безоглядною боротьбою прийматимеш
ворогів твоєї нації

Богдан Хмельницький

?

Могила Хоменка Д.М.

Марія Поліщук

Могила Хоменка Д.М., 1994 (іст.). У глибині селищного кладовища, праворуч від центральної алеї.

Хоменко Дмитро Миколайович (22.02.1924, с. Буравка, Лебединський р-н. Сумська обл. – 3.10.1994, смт. Чупахівка) – повний кавалер орденів Слави (22.05.1944, 29.09.1944, 27.06.1945).

З квітня 1943 до лютого 1948 у лавах Червоної Армії. У кінці березня 1944 після визволення Кам’янця-Подільського 16-й гвардійській механізованій бригаді, де механіком-водієм одного із танків був гвардії старший сержант Д.Хоменко, поставили завдання: вийти в тил ворога, розвідати сили противника і зірвати переправу через Дністер. Кулеметним вогнем і гусеницями танка екіпаж знищив до 70-ти солдатів і офіцерів противника, вивів із ладу біля 40-а автомашин, розгромив більше 200 возів з боєприпасами. За форсування р. Дністер гв. старшина, механік-водій танка Т-34 Д.Хоменко нагороджений Орденом Слави ІІІ ступеня.

У середині липня 1944 воював на Львівському напрямку. У Львів танк Д. Хоменка увірвався в складі передового загону 10-го гвардійського Уральського добровольчого танкового корпусу. Кілька днів брав участь у вуличних боях. За період з 18 липня по 5 серпня Д.Хоменко з своїм екіпажем знищив 2 німецьких танки, бронетранспортер, 2 кулемети, біля роти солдат і офіцерів противника. На рахунку самого Д.Хоменка – півтора десятка вбитих ворожих солдат. За проявлену мужність і відвагу в наступальних боях під час визволення м. Львова нагороджений орденом Слави ІІ ступеня.

У серпні 1944 брав участь у важкому на 200 км марші, після якого 3 місяці воював на Сандомирському плацдармі.

Після завершення Берлінської операції в складі 4-ї гвардійської танкової армії визволяв Прагу. За мужність і відвагу, проявлені у боях проти нацистських загарбників в Берлінській і Пражській операціях гв. старшина, механік водії танка Д.Хоменко нагороджений орденом Слави І ступеня.

Після демобілізації працював бухгалтером, головним бухгалтером Чупахівського цукрокомбінату. Загинув в автомобільній катастрофі.

У 1994 на могилі встановлено гранітний обеліск /1,3 м/ з портретом загиблого і написом.

[Дубров Б. І. Солдатська слава / Б. І. Дубров. – К., 1987. – С. 364; Гриченко И. Т. Ради жизни на земле / И. Т. Гриченко, Н. М. Головин. – Х., 1980. – С. 140-146.]

Джерело: Звід пам’яток історії та культури України. . – К.: 2017 р., с. 908 – 909.